Глава шістнадцята

Глава шістнадцята

На сходовому майданчику десятого поверху запанувала напружена тиша, бо всі учасники цієї сюрреалістичної мізансцени завмерли, намагаючись осягнути те, що бачили їхні очі.

Першим відмер Макс разом із гуркотом дверей ліфта, що зачинилися за його спиною. Він перевів погляд зі своєї колишньої, яка стояла в бойовій стійці зі сковорідкою, на двометрового напівголого красеня-гіганта в червоних шароварах і з шваброю, потім на двох воїнів у броньованій формі невідомої армії, схожих на крабів. А на двох трохи переляканих пенсіонерок, що якраз з'явилися зі сходів, він не зважав, бо його зненацька охопили страшенні ревнощі. Обличчя Макса пішло червоними плямами.

— Софі, це що за цирк?! — обурено верескнув він, тицяючи букетом троянд у бік Імператора та крабів із порталу. — Я до неї з квітами, миритися прийшов, а вона тут із чоловіками фліртує! Якого біса цей бурмило у твоїх театральних штанях?! А це що за жевжики? І чому мої спортивки валяються під ногами порвані? — він злегка підфутболив свої спортивні порвані штани, які Софі відкинула подалі, плануючи потім викинути в сміттєпровід, бо шваброю мити підлогу було зручніше. 

— Це твій колишній, теплокровна?! — і собі ревниво обурився й розізлився Кеан, звертаючись до Софі, і чомусь зовсім не злякавшись двох інопланетних найманців, що роззиралися навколо, поки що не роблячи зовсім ніяких дій. — Фу! У тебе поганий смак! Він лисий альбінос!

— Сам ти лисий! — обурився Макс, волосся котрого було підстрижене під короткий бобрик, а зліва й справа голова була майже поголена. — Це модна зачіска! І я не альбінос, а блондин!

— А твої спортивки не витримали масштабів моїх Імператорських Жезлів, жалюгідний самцю! — гордо відрізав Кеан, спираючись на швабру, як на бойовий посох. — Іди геть, тепер я коханець цієї самки! 

— Коханець?! Який ще імператор?! Ти що, з дуба впав?! — Макс хоробро зробив крок уперед, тримаючи перед собою квіти, наче щит, але тут його погляд упав на двох броньованих чорних крабів-гуманоїдів, які саме вилізли з порталу, що іскрив червоним. Макс вибалушив очі. — А це ще хто? Аніматори? Софі, в тебе що, корпоратив на дому?

Але «аніматорам» було не до жартів. Вони підняли свої масивні плазмові чи то мечі, чи то бластери, цілячись прямо в груди Кеану.

— Іменем нового Імператора Моркана! Ти помреш тут, зраднику! — прохрипів один із інопланетних кілерів.

І тут на арену вийшла важка артилерія.

— Що це тут коїться у нас у під'їзді?! Що за розпуста?! Степанидо, ти тільки поглянь! Ану сховайте свої блимаючі іграшки! — гаркнула баба Мерседес так, що в кілерів, мабуть, заклало інопланетні вуха, якщо вони в них були. Вона рішуче виступила вперед, затуляючи собою остовпілу Степаниду і грізно стискаючи у руках клітчасту біло-фіолетово-сіру дермантинову сумку, набиту чимось важким. — Ви хто такі?! Я зараз поліцію викличу, розпусники прокляті! Софі, я не чекала від тебе, що ти аж з трьома чоловіками у своєму ліжку стрибаєш! Ще й Макса покликала? Та тут бордель якийсь, а не квартира!

Кілери, які були натреновані вбивати найстрашніших монстрів галактики, явно не проходили спецпідготовку по боротьбі з українськими головами ОСББ. Той, що стояв ближче, розгублено опустив свій меч і спробував відштовхнути пані Мерседес, яка підступила до нього майже впритул і спробувала вихопити з його рук зброю.

Це була його фатальна помилка.

— Ах ти ж хамло броньоване! Ти чого руки розпускаєш?! — заверещала пані Мерседес і зненацька з розмаху лупонула інопланетного кілера своєю важкою дермантиновою сумкою прямо по шолому.

І цей удар став сигналом до початку найабсурднішої битви в історії Всесвіту за все його існування.

Кеан раптом у цей же час крутнув пластиковою шваброю так, наче це був легендарний тризубець бога морів і добряче й з розмаху вліпив другому кілеру її мокрою і пухнастою насадкою прямо по очах, заліпивши прорізи для очей у шоломі мильною водою та залишками піни. З-під його червоних шароварів блискавично вирвалися чотири рожевих мацальця. Одне з них обплело ногу осліпленого найманця, смикнувши його на себе, і величезний броньований воїн з гуркотом гепнувся на слизьку і щойно помиту підлогу.

— Не чіпай голову ОСББ! Вона жінка! Я тут! Бийся зі мною, боягузе! — заревів Кеан, побачивши, що перший краб хоче дати здачі пані Мерседес, і потягнувся мацаком до його ноги.

Одночасно з цими подіями Софілада теж активізувалася. Вона теж, побачивши, що перший кілер, оговтавшись від удару сумкою баби Мерседес, знову піднімає свій меч, дівчина з бойовим кличем «Ах ти ж паскуднику!» кинулася вперед. Її сковорідка описала дугу і з гучним дзеньканням врізалася у зброю інопланетянина, вибивши її з його броньованих рук.

Тим часом Макс, який нарешті зрозумів, що це не аніматори і тут коїться щось страшне, впав у паніку. Він почав хаотично розмахувати своїм букетом червоних троянд, б'ючи ним наосліп і відступаючи до ліфта. Хотів утекти подалі, бо був трохи боязкуватим.

— Степанидо! Наших б'ють! — закричала баба Мерседес, продовжуючи лупити першого найманця сумкою.

Той самий кілер, якого Кеан звалив на підлогу, зрозумівши, що в ближньому бою з українськими жінками, швабрами та сковорідками шансів немає, дотягнувся до якогось круглого приладу на своєму поясі.

— Активувати екстрене перенесення! Рівень масового захоплення! — прохрипів він, натискаючи велику червону кнопку.