Глава чотирнадцята

Глава чотирнадцята

Софілада стояла на порозі власної спальні, і в ній вирував такий вихор із нервів, сорому та люті, що здавалося, вона зараз вибухне або приб'є цього восьминога до бісової матері. Цей інопланетний молюск не просто ігнорував її накази сидіти тихо, а він ще й перетворив її ліжко на свій імператорський трон, розвалився там у червоних шароварах! І копирсався в її білизні!

— Та що ж ти робиш, збоченцю багаторукий?! Тьфу! Багатомацальний?! — заверещала вона, влітаючи в кімнату.

Кеан навіть не ворухнувся. Він усе так само вальяжно лежав, закинувши руки за голову, і його ідеальний прес спокусливим рельєфом під тонкою блузою лежав разом із ним. А от ті три його рожевих мацальця зажили своїм і надзвичайно активним життям, відреагувавши на репетування Софілади. 

Одне з них, що тримало червоні мереживні трусики, повільно покрутило їх перед обличчям восьминога, а потім грайливо стало рухатися в її бік.

— Я пізнаю земну культуру, самко, — незворушно протягнув Кеан, і його сині очі хижо та хтивр блиснули. — І мушу визнати, ця ваша жіноча мікроскопічна броня дуже непрактична, але неймовірно інтригуюча. Я хочу побачити це на тобі. Одягни. Зараз, — наказав він. І це було останньою краплею. 

— Одягнути?! На мені?! — голос Софілади зірвався на ультразвук. Вона відчула, що її раціональне мислення остаточно капітулює перед бажанням нанести тяжкі тілесні ушкодження. — Я тобі зараз покажу «одягни»!

Дівчина рвучко розвернулася, вискочила зі спальні і буквально через секунду повернулася, стискаючи в руках важку чавунну сковорідку, спадок від передбачливої бабусі, який зараз в руках Софілади мав послужити останнім аргументом!

Кеан, побачивши земне кухонне начиння, лише зневажливо пирхнув, і це була його фатальна помилка.

— Я ж сказала тобі, збоченцю інопланетний, поклади! На місце! — просичала Софілада.

Мацальце з червоними трусиками, ігноруючи загрозу, спробувало лагідно доторкнутися до її плеча. І це, звичайно ж, було кінцем будь-якої дипломатії.

Софілада, вклавши в цей рух усю свою злість на колишнього, на бабу Мерседес і на весь космос, з якого їй на голову впало це восьминоге покарання, з розмаху влупила сковорідкою прямо по нахабній рожевій кінцівці Кеана.

Пательня зустрілася з інопланетним мацальцем з гучним соковито-чвакальним звуком. Червоні трусики відлетіли в куток спальні, а мацальце смикнулася і миттєво, як ошпарене, шмигнуло під червону атласну штанину восьминога.

Кеан від несподіванки та болю аж підскочив на ліжку, вперше за весь час втративши свій незворушний вигляд.

— Ти що робиш, шалена самко?! — заревів він. — Це ж імператорська кінцівка! Вона дуже чутлива! Боляче!

— А я й хочу тобі зробити боляче, мачо Краківський! Ще й назву польського міста вкрали, гади, на своїх безсоромних планетах! От, зараз перевіримо на чутливість і інші твої нахабні кінцівки! — злорадно вигукнула Софілада, заносячи сковорідку над другим мацальнии відростком-нахабою.

Друге мацальце, яке до цього мирно досліджувало приліжкову тумбочку, спробувало швидко відхилитися і перехопити її руку за зап'ясток.

Але дівчина була не ликом шита! З глибин її древніх українських інстинктів хвилею піднялася майстерність вправного володіння пательнею як зброєю проти нахаб! Софілада різко змінила траєкторію удару і з усього маху підступно влупила сковорідкою по другому мацальцю зліва і навскоси. Почувся глухий удар, і мацак, смикнувшись від болю і далеко відлетівши від дна сковорідки, теж блискавично зник під шароварами.

Кеан, дивлячись на розлючену дівчину з древньою матріархальною українською зброєю в руках, здається, вперше за своє довге життя відчув щось схоже на страх. Він спробував швидко висмикнути своє третє мацальце, яке все ще необачно порпалося в шухляді з білизною, і сховати його, але воно раптом там за щось зачепилося.

А Софілада не дала ворожому мацаку жодного шансу на втечу! Зробила різкий випад вперед і гепнула сковорідкою прямо по третій кінцівці, яка застрягла між її трусиками і бюстгальтерами.

Цього разу удар прийшов по дотичній, але сила пательні зробила свою справу. Мацальце, супроводжуване болісним шипінням Кеана, вирвалося з шухляди, розкидавши білизну, і зникло під червоними шароварами.

Імператор Гігантських Жезлів з жахом та подивом розглядав тендітну земну дівчину. Він був у шоці! Усі його мацальця до єдиного зникли під шароварами, і Кеан, здається, навіть боявся ворухнутися, щоб не спровокувати новий напад Софіладиного гніву.

— А тепер ти мене вислухаєш, — промовила Софілада, важко дихаючи і міцно стискаючи сковорідку. Дівчина говорила начебто вже й спокійно і тихо, але Кеан мимоволі здригнувся, нарешті зрозумівши, що роздратована українка — це не жарти! — Правила змінилися, Ваша Імператорська Величносте. Поки ти знаходишся на моїй планеті, на мій території і в моїй… е-е-е… печері, ти будеш робити те, що я скажу!