Глава дванадцята

Глава дванадцята

— Віддячити? — пискнула Софілада, відчуваючи, що її голос раптом захрип. Вона позадкувала, але відступати було нікуди, бо за спиною була стіна.

З-під широчезної штанини червоних атласних шароварів, вправно пробившись крізь резинку, яка стягувала низ лівої холошви, безшумно вислизнуло довге рожеве мацальце. Воно спритно ковзнуло до дівчини і, немов жива й надзвичайно гнучка змія, повільно обвилося навколо її щиколотки.

Софілада здригнулася, бо дотик був гарячим, а крихітні присоски ледь відчутно й ніжно рухалися на її шкірі, посилаючи вгору по нозі потужну хвилю такого приємного відчуття, що дівчина відчула, що в неї починають жижки тремтіти.

— На моїй планеті, теплокровна, — голос Кеана став звабливим й інтимним, — коли самка рятує життя Імператору, вона отримує найвищу нагороду. Право на злиття.

Він зробив ще один короткий крок і навис над нею. Софілада розуміла, що від цього двометрового інопланетного чоловіка вагою кілограмів сто чи сто п'ятдесят втекти вона не зуміє, не та вагова категорія в неї, щоб вирватися з його обіймів. З іншого боку, якось вже й вириватися не тягнуло. Та й замість страху вона відчула лише запаморочливе тремтіння у всьому тілі. Чорт, цей восьминіг, напевно, використовував ще й якісь свої інопланетні гіпнотичні штучки! Впливав якимось чином на неї!

Раптом до першого доєдналося ще й друге довгенне мацальце, котре вислизнуло з іншої штанини і лагідно обплело її за талію, притягуючи дівчину впритул до твердого, як скеля, чоловічого тіла.

— Не потрібні мені твої нагороди, — ледве вичавила з себе Софілада, впираючись долонями й ліктями в твердий прес Кеана, намагаючись хоч трохи зберегти дистанцію, але це було все одно, що намагатися посунути руками бетонну стіну. — У нас на планеті Земля всіх рятують просто так! Безкоштовно! Е-е-е… по-сусідськи!

— Який марнотратний у вас світ, — хижо посміхнувся восьминіг, схиляючись до її обличчя, а його гаряче дихання обпалило їй губи. — Але я звик віддавати борги. Моє Третє серце б'ється тільки для тебе, Софіладо. Дозволь мені показати тобі, на що здатні мої вільні мацальця, коли їх не стримують ненадійні штани твого колишнього самця…

Він ледь торкнувся своїми ідеальними й чуттєвими губами її шиї. Тим часом Софілада відчула, що до двох перших доєдналося ще й третє мацальце, яке повільно і дражливо поповзло вгору по її стегну. Здоровий глузд дівчини почав давати збої, поступаючись емоціям і відчуттям. Трясця, це було так приємно! А Кеан виціловуючи шию, повільно рухався гарячими губами до її вуст, і губи Софі вже напіврозтулилися в бажанні відчути поцілунок восьминога. Інопланетна хіть почала перемагати її раціональне мислення. Софілада заплющила очі і мимоволі подалася назустріч Кеану, ледь чутно застогнавши…

Зненацька у вхідні двері загрюкали так, що з одвірка, здавалося, посипалася штукатурка.

— Софійко! Ану відчиняй! — пролунав з коридору вимогливий і гучний, як сирена, жіночий голос. — Я знаю, що ти вдома! Що це тут таке сталося?! Пів коридору в якійсь білій піні, гуркіт на весь під'їзд, наче бомба впала! Я серіал дивилася, то вчасно не вийшла. А оце він закінчився, то дай, думаю, гляну. А тут непорядок! Відчиняй, бо я зараз поліцію викличу!

Романтичний гіпнотичний туман, навіяний поцілунками та дотиками чуттєвих мацалець Імператора, вивітрився з голови Софілади за одну мить. Вона миттєво розплющила очі, з жахом дивлячись на Кеана, який невдоволено загарчав, коли дівчина раптом почала з силою вириватися з його обіймів.

— Трясця! Катастрофа! Баба Мерседес! — запанікувала Софілада, б'ючи кулачками по його кам'яних грудях. — Відпусти! Забери свої мацальця негайно!

— Хто така ця баба Мерседес, і чому ти так її боїшся? І як вона сміє переривати імператорські пестощі? — обурено просичав Кеан, неохоче втягуючи всі п'ять (ого, і коли встиг?) мацалець назад під червоні шаровари. — Вона теж прийшла битися?

— Та ти навіть не уявляєш, хто це! — заметушилася дівчина по квартирі, кидаючи розкидані речі за диван. — Вона у тисячу разів гірша за будь-якого кілера з твоєї планети Крак! Вона — голова ОСББ! — Софілада в паніці почала штовхати Кеана в бік спальні, але це не дало жодного результату, бо він був здоровенним, як бик, і навіть з місця не зрушив. — Та не стій, переставляй свої мацаки, кому кажу! — розізлилася Софі. — Бо я тебе зараз сама сковорідкою приб'ю! Марш у спальню, і щоб сидів там тихо, як миша! Щоб я не чула ні звуку, ні руху, ніяких мацалець!

— Імператор не ховається від якихось там бабів! — гордо випнув груди Кеан, але побачивши абсолютно божевільний і панічний погляд Софілади, таки зробив крок до спальні.

— Імператор зараз потрапить в українську поліцію або в божевільню, а потім піде на досліди в секретну лабораторію, де вивчають прибульців та НЛО, якщо баба Мерседес побачить тебе в червоних шароварах і з восьминожачими причандалами! — прошипіла Софілада. — Вона нарешті запхала Кеана в спальню і зачинила двері прямо перед його носом. — Сиди тут тихо!

Двері знову здригнулися від потужних ударів сусідки.

— Софіє! Я вже дзвоню в поліцію! — не вгамовувалася вона.

— Іду-іду! Вже біжу, пані Мерседес! — гукнула Софілада, гарячково поправляючи зачіску та обсмикуючи свій одяг.

Вона глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтися й стерти з обличчя розсіяний вираз жінки, яку щойно ледь не звабив інопланетний молюск, і заклацала замками, відчиняючи двері…