Глава дев'ята

Глава дев'ята

Та не встигла Софілада додумати свою несподівана навіть для самої себе сентиментальну думку, як за вхідними дверима почулося якесь гучне гупання, бахкання і шипіння. У коридорі залунали глухі удари, брязкіт металу і чиєсь низьке і страшне рикання. Софілада підскочила, як ошпарена, миттєво забувши про всі свої жалі, бо зрозуміла, що все це гупання, швидше всього, пов'язано з Кеаном. Чорт, там де він, завжди одні неприємності й купа проблем! 

Вона відчинила двері, які ще не встигла замкнути, і завмерла на порозі з роззявленим ротом.

На вузькому майданчику її десятого поверху розгорталася справжня гладіаторська битва між Кеаном і незнайомим… гм… невідомо ким.

Це був якийсь високий та кремезний чи то солдат дивної армії невідомої країни, чи то актор, який утік зі знімального майданчику, чи кіношний супермен, що перекваліфікувався в якусь дивну істоту… Коротко кажучи, гуманоїд невідомого походження, закований у важку й лускату броню, що нагадувала панцир глибоководного краба, нападав на Кеана. У руках нападника виблискувала дивна, схожа на двозубий гарпун, металева палиця.

Кеан бився завзято і відважно, але ситуація була явно не на його користь. І головною проблемою було не те, що ворог був озброєний, а в Кеана за зброю виступали тільки кулаки. Проблемою були старі сірі спортивки її колишнього!

Закони фізики та біомеханіки працювали проти Імператора, бо його велика маса та розмашисті бойові рухи вимагали простору, якого в тісних штанцях просто не було. Щоразу, коли Кеан намагався зробити широкий випад або ухилитися від удару важкого металевого гарпуна, штани на його могутніх стегнах натягувалися до межі, не даючи ногам нормально розмахнутися і гепнути противника.

Броньований крабо-чоловік тоді, коли Софілада якраз виглянула у двері, з розгону кинувся на Кеана. Восьминіг спробував різко відстрибнути вбік і нанести удар ногою з розвороту, але зненацька пролунав неприємний тріскучий звук, і багатостраждальні спортивки не витримали екстремального натягу вомьминожачих м'язів. Спортивки з гучним тріском розійшлися прямо по шву на сідницях і вздовж обох стегон Кеана і розірвалися на шмаття, залишивши власника гігантського жезла в чому мати народила. Софі витріщилася на чоловіка, заворожена його ідеальним тілом та шалено заворожливими рухами м'язів. Трясця, він був весь сплетений нині із напружених до максимуму м'язів!

Але броньований ворог, на відміну від дівчини, не став вирячатися на голого ворога й чекати, поки Кеан скористається раптовою свободою рухів. Цей гуманоїд миттєво дістав із-за пояса якусь сітку і блискавично накинув її на голову та широкі голі плечі Софіладиного восьминога. Кеан загарчав від болю, бо здавалося, що сітка б'є його розрядами струму, примушуючи величезне потужне тіло зупинитися і завмерти, а потім Імператор почав з великим опором та натугою опускатися на коліна. Ця сітка, певно, була якась особлива, бо все-таки підкорила гордого Імператора Гігантських Жезлів і змусила стати на коліна. 

Софілада отямилася від цієї жахливої картини. Він же зараз загине! Або цей броньований панциряка зробить щось із Кеаном, бо сітка була явно непроста, он, як мучить її бідного монстра!

Мозок дівчини запрацював на шаленій швидкості. Викликати поліцію? Поки вони приїдуть, від її інопланетного восьминога залишиться лише мокре місце. Та й не факт, що земна зброя проб'є панцир цього прибульця. Втрутитися і накинутися на того краба? Та це просто смішно!

Погляд дівчини раптом впав на стіну біля ліфта, де на пожежному щитку висів червоний вогнегасник.

Софілада вискочила в коридор, підлетіла до щитка, зірвала балон зі стіни й кинулася до нападника, який саме заносив свій страшний гострий гарпун над Кеаном.

— Агов, ти, крабе повзучий! Не чіпай мого восьминога! Ану відійди від нього, консервна бляшанко! — заверещала дівчина так голосно, що її почули, напевно всі мешканці в її під'їзді. А може, і сусідніх під'їздах також.

Броньований інопланетянин трохи відволікся й здивовано повернув голову в її сторону, вибалушивши з-під шолома банькаті очі. І це була його велика помилка.

Ох, його можна було лише пожаліти. Напевно, цей краб ніколи не зустрічався з розлюченими українськими жінками, бо якщо б мав такий досвід, то знав би, що краще вчасно і максимально швидко втекти світ за очі, аніж вступати з ними в перепалку. І байдуже в яку, словесну чи фізичну, — все одно українська жінка переможе!

Софілада висмикнула чеку на вогнегаснику, спрямувала сопло на нападника-краба і з усієї сили натиснула на важіль.

Потужний і шиплячий струмінь густої білої піни під величезним тиском вдарив ворогу Кеана прямо в обличчя. Броньований монстр захрипів, випустив з рук свій гарпун і почав судомно бити себе по шолому, намагаючись стерти густу і пишну піну, яка миттєво заліпила йому прорізи для очей, та й усю голову також.

— Ось тобі, падлюко інопланетна! Будеш знати, як у нашому під'їзді порядних восьминогів ображати! — кричала Софілада, не відпускаючи важіль і щедро обливаючи ворога піною з ніг до голови, поки він не став схожим на гігантського сніговика.

Осліплений і дезорієнтований нападник, зрозумівши, що програє цей нерівний бій із земною жінкою та пожежним інвентарем, намацав щось на своєму броньованому зап'ясті. Повітря навколо нього раптом пішло брижами, закрутилося червоним іскристим вихором, пролунав гучний виляск, і краб, чи хто він там був, просто розчинився в повітрі, залишивши після себе калюжу білої піни на підлозі. Телепортувався, гад!