Глава восьма

— Що-небудь достойне? — Софілада аж поперхнулася від такої нахабної вимоги. — А корону тобі не принести, Ваша Імператорська Величносте? Чи може відразу червону доріжку постелити до ліфта, щоб геть вимітався із моєї квартири?

Дівчина вхопилася руками в боки, відчуваючи, як у грудях закипає така ж гаряча й бурхлива хвиля обурення, як та вода у каструлі, в якій варилися вареники.

— Слухай сюди, ти, інопланетна п'явко! Я тебе врятувала, притягнула додому на своєму горбі, відмила від перцю, нагодувала найкращими варениками у Всесвіті! І це твоя подяка?! — вона тицьнула пальцем у купку одягу колишнього. — Або ти одягаєш те, що тобі дають, або йдеш на вулицю голяка чи у цій своїй спідниці у квіточки-трояндочки! І повір, у нашому кліматі твоя мухоморяча гордість дуже швидко відмерзне!

Кеан невдоволено глянув на неї, потім на жалюгідні зіжмакані штани.

— Цей сірий колір ображає мої естетичні смаки, — пробурчав він, але з дивана таки піднявся. — Я звик носити пишний одяг у яскраві кольори, а тут якісь обноски, схожі на робочі штани болотного кірдуляка! Але якщо більше чоловічого одягу немає то хай уже. Не одяг прикрашає короля, а король, тобто я, імператор, величний у будь-якому одязі!

Імператор-восьминіг потягнувся, хруснувши суглобами, одним плавним та недбалим рухом смикнув спідницю донизу, і вона впала на підлогу до його ніг.

Софілада мало не задихнулася, бо її дух знову забило від такої краси. От наче вже й бачила його голого на пляжі, але там були стрес, пісок і червоні плями. А зараз... Перед нею стояв витвір інопланетного мистецтва! Величний, первісний і абсолютно голий. М'язисті стегна, потужні ноги, рельєфний живіт, де доріжка темного волосся збігала туди, де... Боги Гігантських Жезлів, він і справді не брехав про свої імператорські розміри! Цей «мухомор», підживившись українськими варениками, був зовсім не мухомором, а дуже приємним жіночому оку... е-е-е...

Збентежена до краю, дівчина гарячково відвернулася до стіни, категорично забороняючи собі думати про те, що побачила, і фантазувати. Але на стіні, як спеціально, якраз висіло велике дзеркало, в яке все було чудово видно, як Кеан, анітрохи не соромлячись її присутності (навіть навпаки, ніби навмисне демонструючи свої «принади»!), почав знехотя і кривлячись від огиди, натягувати сірі не естетичні спортивні штани.

Це було справжнє випробування не лише для нервів Софілади, але й для міцності земної тканини. Адже спортивки колишнього безнадійно застрягли ще на рівні потужних і накачаних стегон восьминогого Імператора. Кеан із роздратованим гарчанням смикнув їх угору, трикотаж натягнувся так, що жалібно затріщав по швах, які, здавалося, ось-ось не витримають і здадуться під натиском такої мускулатури. Натягнути штани на талію чоловіка було фізично неможливо, тому гумка штанів небезпечно низько сіла на його стегнах, відкриваючи звабливі V-подібні лінії внизу живота. Сіра тканина обтягнула його сідниці та передню частину так щільно, що не залишала абсолютно ніякого простору для уяви, виразно і зухвало підкреслюючи весь немаленький імператорський скарб найкращого самця у Всесвіті.

— Твій попередній самець був якимось бідосею-недомірком, — невдоволено процідив Кеан, намагаючись зробити крок. Тканина настільки щільно сковувала його могутні ноги, що він був змушений рухатися повільно, і Софілада боялася, що штани ось-ось тріснуть між його ногами, а нижня частина штанин взагалі була майже під колінами.

Він повільно підійшов до Софілади впритул, і від нього запахло вишнями, гарячим чоловічим тілом і морем. Голос Кеана прозвучав біля її вуха, а руки нахабно обняли за плечі ззаду.

— А тепер, моя норовлива самко, — він схилився так близько, що його дихання обпалило їй скроню, — Імператор бажає перевірити ті три родимки на твоїй правій сідниці. Знімай свою сукню! 

— Та як ти смієш?! Забери від мене свої мацальця! — дівчина, виборсавшись із чоловічих рук, відскочила від Кеана, мало не перечепившись через килим, і відбігла до дивана. — Яке ще перевіряти?! Чи може, мені тут перед тобою ще танець живота станцювати?!

— Непогана ідея, — муркнув Кеан, і в його очах знову спалахнули хтиві й хижі вогники. — Якщо ти відмовляєшся показати їх добровільно, то моє мацальце може самостійно дослідити це. Воно дуже чутливе і вміє сягати в найпотаємніші місця.

Не встигла Софілада обуритися, як із-під тісних штанів, прямо біля гумки, знову висунувся рожевий кінчик щупальця і, ніби кобра, почав розгойдуватися з боку в бік, націлюючись на дівчину.

— А-а-а! — заверещала Софі, хапаючи перше, що трапилося під руку, подушку з дивана. — Ану сховай цю гидоту! Я зараз викличу поліцію і скажу, що в мене в хаті завелась якась потвора!

— Потвора? — Кеан ображено скривив губи. — Це мацальце — інструмент моєї імператорської влади! І воно має право переконатися в тому, що ти саме та жінка, яку я шукаю!

— Я тобі зараз переконаюся! Я тобі так зараз переконаюся, що ти забудеш, де твій Крак знаходиться! — Софілада усвідомила, що подушкою від такого монстра не відіб'єшся, тому кинула її в восьминога і миттєво схопила сумку, яка лежала на столику, хотіла витягнути знову свій рятівний балончик із перцем. 

Але Кеан, незважаючи на тісні штани, спритно ухилився і підстрибнув до дівчини та схопив її за зап'ясток. Притягнув до себе так, що їхні обличчя опинилися дуже й дуже близько.

— Можеш пручатися скільки завгодно, теплокровна, — прошепотів він їй у губи, і від цього шепоту по тілу дівчини пробігли мурашки. — Але моє Третє Серце вже обрало тебе. І рано чи пізно ти змиришся з цим. А поки що показуй родимки!