Глава перша

— О, нарешті я знайшов тебе! І я бачу, що ти мене хочеш, крихітко. Боги Гігантських Жезлів обрали тебе. Людських жінок у мене ще не було, і це слід терміново надолужити! Я аж тремчу від збудження і передчуття нашого злиття в єдине ціле!  — цей голос пролунав прямо в голові Софілади.

Дівчина різко зупинилася, мало не впустивши сумку. Вона роззирнулася навкруги. Навколо був тальки безлюдний берег, викинуті на пісок водорості та сіре розбурхане море. Нікого. Жодної душі в радіусі кілометра.

«Я що, божеволію?» — пронеслася в її голові панічна думка. Софілада похитала головою, намагаючись витрусити з неї голос. «Точно, забагато останнім часом було роботи. Треба менше сидіти за ноутбуком і більше гуляти на свіжому повітрі. Я ж живу біля моря, а приходжу сюди гуляти так рідко! Глюки вже почалися!».

Вона пришвидшила крок, дивлячись під ноги, але голос раптом знову з'явився в її голові, і він став чіткішим, нахабнішим і набагато чуттєвішим і палкішим.

— Твоя шкіра така тепла й ніжна, я відчуваю, як під нею тече гаряча кров. Теплокровна! Це так збуджує! Коли я візьму тебе, то вивчу все твоє тіло. Ти будеш задихатися від моєї ваги, а я буду досліджувати твою солодку глибину, поки ти не почнеш благати про інші непристойні рухи. Ти станеш моєю найкращою здобиччю! 

Софілада затремтіла від жаху і зовсім трошечки від збудливих слів. Це вже не було схоже на втому. Похабні описи того, як саме цей невидимий збоченець збирається її брати, змусили серце забитися швидше. Але страху поки що все одно було більше.

Дівчина розвернулася, зрозумівши, що точно перевтомилася, слід було повернутися додому і випити валер’янки.

Але в цей момент у морі біля самого берега буквально щось вибухнуло. З води вистрибнув величезний восьминіг. Його шкіра переливалася різними кольорами, від гнилого  болотно-зеленого до тривожного червоно-фіолетового кольору. Один із товстих мацаків раптом дивно вигнувся, витягнувся, стаючи тоншим і спритнішим, і блискавично схопив її за ногу, обвився навколо і поповз дівчині під спідницю, зручно і мокро охоплюючи стегно холодними присосками.

— Рятуйте! — зарепетувала дівчина, смикаючись, але берег був абсолютно безлюдний. Мацак смикнув Софіладу за ногу, підтягуючи її до основної маси свого великого тіла, яке вже почало міняти колір на збуджено-пурпурово-багряний. Софілада відчула, як липке холодне мацальце повзе все вище, майже торкається її білизни, інші мацальця схопили її за плечі, і їх було так багато, що дівчина трохи розгубилася, не знала від якого відбиватися Паніка миттєво вимкнула її мозок, але ввімкнула інстинкт виживання та самозбереження. Дівчина зненацька розізлилася.

— Це сон! Це сон! — прошепотіла вона сама собі заплющивши очі і відчуваючи, як холодний мацак на нозі стає все наполегливішим і починає тремтіти, а у податливо-м'якому тілі восьминога починає зароджуватися поки що ледь відчутна вібрація. — Я тобі зараз таке «хочеш» влаштую, що надовго запам'ятається! — роздратовано прошипіла вона собі під ніс, гарячково порпаючись у сумці поки що ще вільними руками і радіючи, що все-таки не божеволіє, що це, звичайно ж, сон! А якщо навіть і не сон, то їй є чим захищатися! Те, що на неї напав якийсь монстр, що почав говорити з нею просто в її голові, вона чомусь не здивувалася.

Пальці гарячково схопили газовий балончик «Терен-4», вірного друга кожної дівчини в біді. Софілада навіть не цілилася, а просто випустила струмінь пекучого газу прямо в те місце, де у цієї тварюки, за її уявленнями і згадками з підручника біології за шостий клас, мали бути очі або дихало.

Ефект був миттєвий. Тварюка восьминіг видав ультразвуковий свист,  монстр відлетів від неї, наче ошпарений, і впав на прибережний пісок. Уся ця сиза гора, котра щойно нависала над дівчиною, почала судомно смикатися й згортатися всередину в'юнкими спіралями. Дівчина відскочила вбік, тримаючи балончик у витягнутій руці, готова будь-якої секунди знову застосувати надійний захист. Повітря навколо восьминога захвилювалося, пісок закрутився стовпом, і за секунду замість хтивого монстра на березі вже лежав абсолютно голий чоловік.

Софілада вирячилася на незнайомця, який щойно був восьминогом.

— Ти що таке? Що за гад? Чорт, я точно перепрацювалася! — злякано спитала вона.

Чоловік був до біса гарний. Софілада аж задивилася на нього і навіть на мить забула, що він недавно був страшним бузувіром, що хотів зробити її наложницею своїх непристойно оголених мацалець. Широкі плечі красеня, схожого на статую античного бога, були вкриті золотою засмагою і плавно переходили в рельєфну спину, де кожен м’яз грав під шкірою при найменшому русі. Його груди, рельєфні й потужні, ритмічно здіймалися від швидкого дихання, а живіт прикрашали чітко окреслені кубики пресу. Цей ідеальний чоловік мав довгі й сильні ноги атлета, а все тіло виявилося втіленням первозданної й хижої сили, від якої віяло небезпекою і неприхованою сексуальністю.

Але зараз він не виглядав як небезпечний для молодих жінок мачо і красунчик, тому що чхав, кашляв, задихався, а його чуттєво присипана морським піском шкіра почала швидко покриватися підозрілими червоними плямами.

— А-а-апчхи! — видав він голосно. — Ти... що ти... апчхи!.. зробила, відьмо?!

— Ти хто, чорт забирай?! — скрикнула Софілада, трохи оговтавшись від шоку. — Це перець! Кажуть, допомагає від настирливих мацаків!

— У мене... апчхи!.. алергія на перець! — прохрипів він, намагаючись встати, але впав на пісок, і почав енергійно чухати почервонілі груди обома руками. З очей чоловіка рясними струмками полилися сльози.