1.

Дрезл-Глум. Місто похмурих вулиць і вічно сердитого неба, але напрочуд привітних та сонячних людей. Місто, що відштовхує своєю холодністю туристів, і так манить місцевих мешканців. Мій батько привіз мене сюди три тижні тому. Вони з мамою народилися тут, ходили в одну школу, і, по закінченню, одружилися в місцевій церкві потайки від своїх батьків. За місяць після весілля мама завагітніла, а коли мені виповнилося дев'ять ми раптово поїхали, як нам тоді здавалося назавжди. Моя мама померла від-того-що-не-виявив-жоден-з-аналізів. Лікарі так і не сказали, що стало причиною раптовою смерті молодої жінки. Батько багато років був у відчаї, він так і не зміг змиритися з її смертю, і, зрештою продавши нашу велику квартиру ми приїхали туди, звідки все починалося. Він каже, що так йому буде легше. А я й не сперечаюся, я любила це місто, з ним пов'язаний найкращий період мого життя - дитинство. Де всі ті, кого я люблю були живі, здорові і по-справжньому щасливі. Ми живемо з бабусею та дідусем, в їхньому великому двоповерховому будинку на околиці міста. Аскольд і Аврелія, так їх звуть, любили мою маму як рідну доньку і дуже люблять мене. За що я їм дуже вдячна. 

Поправивши кінчиком вказівного пальця свої великі круглої форми окуляри в чорній оправі, злегка хитаю головою зтрушуючи краплі дощу зі свого чубчика. Мама завжди заплітала моє довге волосся, а тато раз у раз буркотів, що його неодмінно треба позбутися. Добре, що мама його не послухалась і тепер я маю довге пряме та пишне волосся кольору шоколаду, чубчика, що прикриває чоло і ледь торкається повік зелених очей. Пухкі губи дісталися мені від мами, а от трохи кирпатий ніс від батька. Посміхаюсь сама собі і стягнувши об'ємне пальто вдивляюся в меню.