Новий ранок. Нова сторінка- уже точно без нього . Але чому думками я ще зним ?
Я саме налила каву в улюблену чашку , коли пролунав дзвінок у двері.
Неспішно підійшла , ще не знаючи , що на порозі стоїть він .
- Я не знав ,чи маю право приходити ,- сказав він.
- Але прийшов,спокійно відповіла я .
- Влад ...Для чого ти тут?
- Впустиш?
Між нами - пауза .Незручна,але значуща.Наче світ зупинився на мить,аби дозволити нам зробити вибір.
Я впустила його до квартири . Не в серце - ще ні . Але до простору , де я щойно почала жити без нього.
- Хочеш кави?
- Так.
Я налила йому каву - в його чашку , яку досі зберігаю .
- Ти дасиш відповідь на моє запитання ? - Запитала я .
Він тримав чашку обережно , ніби вона могла втримати крихкий момент .
- Я спробую,Лізо - мовив тихо. - Але не впевнений ,що відповідь тобі сподобається.
Я мовчала . Дала йому простір .
- Я весь цей час думав про нас .Про те , що залишилось між рядками .
- А я вчилась писати нові історії без тебе , - прошепотіла .
Він опустив очі .
- Я не прошу повернутись .Просто хотів знати .... ти ще пам'ятаєш?
Пауза знову повисла в повітрі . Глибока. Тиха.
- Я пам'ятаю,- сказала я.- Але це вже не болить .
Він кивнув.
- Це все ,що я хотів знати .
Ми сиділи мовчки,пили каву. Як двоє,що колись були цілим. І кожен - у своєму прощанні .
#9992 в Любовні романи
#2073 в Короткий любовний роман
#2806 в Сучасна проза
Відредаговано: 05.08.2025