3 глава

Аліса та Антон довго шукали потрібний келих. Всі келих були заповнені якоюсь рідиною, тому їм треба було знайти ще до того ж колір з червоною рідиною. Це повинно було виглядати як кров. Вони знайшли потрібний келих, в ньому на дні лежить заламінована записка. Аліса її дістала, хоча боялась це робити. У записці було написано, що вони вже близько до ключа. Їм треба лише розгадати цей ребус, який намальований. В ребусі були й числа й букви та навіть малюнки. А в самому ребусі було зашифроване слово “Гелловін”. І ось нарешті вони все розгадали та знайшли ключ. Відкривши двері, пара побачила яскраве світло. Насправді воно було таким, коли Аліса з Антоном зайшли у темну кімнату, але виходячи з неї коридор дійсно був яскравим. Вони пішли у вітальню, де все проходило. І виявилось, що вони все розгадали першими, що їх здивувало. Адже ці двоє незнайомців довго знаходились у кімнаті, та це було не так. В кімнаті Аліса та Антон були від сили хвилин двадцять.

До них через декілька хвилин приєднувались інші пари, але результат конкурсу вже був. На сцену вийшли ці дві феї. Одна щось тримала у руках, а інша почала говорити. Дівчина казала про те, як цікаво проходив цей квест, що за всіма слідкували камери нічного бачення. Вони фіксували на скільки швидко кожна пара проходить той чи інший етап. І результати зовсім не були передбачені як це здалось Антону.

Тож на диво кожна пара пройшла перші етапи майже з однаковим часом, різниця була лише в секундах, але й це мало значення для результату. А ось останній етап з ребусом вирішили першими Аліса з Антоном. Весь час порахували й виявилось, що переможцями стали саме вони. Що не могло не тішити обох. Фея, яка тримала у руках якийсь пакунок, подарувала його переможцям. У пакеті були різні прикраси, як й по традиції (коли діти ходять та просять цукерки), лежали цукерки та якесь печиво. Сертифікат на безплатну вечерю у найкращому ресторану міста. Це повинно ще більш зблизити ту пару, яка перемогла, адже вони справжня команда.

Святкування добігало до свого кінця. Антон не хотів так зразу прощатися з Алісою. Він захотів, щоб ще трохи провести з нею час. Дівчина погодилась, тому вони ось в таких нарядах пішли гуляти вулицями міста.

— Ми з тобою весь вечір проводимо разом, а так нормально навіть не поговорили — сказав чоловік.

— Що ти хочеш про мене знати?

— Чому ти пішла на це свято?

— Я самотня, друзів немає, а сидіти дома на самоті якось не хотілось. А ти?

— Відповідь буде аналогічною. Тільки з одним виключенням. У мене є друзі, але у них також є свої другі половинки.

— У всіх? — здивовано запитала дівчина.

— Так — сказав Антон та стенув плечима.

— Щось не весело, коли всі у парі, а ти ні.

— Це правда, тому й прийшов на цю вечірку... в надії познайомитись з кимось.

— І у тебе таки вийшло з кимось познайомитись — сказала дівчина та почала сміятися.

— Не з кимось, а з дуже привабливою рудоволосою дівчиною. Ось тільки цікаво скільки тобі років?

— Відьми довго живуть. А взагалі не прийнятно запитувати у дівчат саме таке. Але якщо скажеш скільки тобі... — не встигла вона договорити, як хлопець відповів на запитання.

— Мені тридцять років.

— Ну, тоді я тебе молодша на три роки — Аліса усміхнулась та подивилась на хлопця.

— То значить двадцять сім. Зрозуміло. І напевно десь працюєш?

— Так. В одній відомій корпорації в офісі економіки — дівчина назвала назву корпорації та була у шоку коли сказав де працює чоловік. Виявляється він працює у цій же корпорації ось тільки в іншому офісі. Вони через таку інформацію почали обидва сміятись. Адже бачили один одного неодноразово, але не звертали уваги на це. І свято Гелловін все змінило. Аліса та Антон йдуть вулицею та розмовляють. Про роботу вони вирішили більше не говорити, бо її й так багато у їхньому житті.

Вони почали розмовляти про сьогоднішній вечір чи вже правильно сказати ніч. І дійшла розмова до костюмів.

— То тобі подобається мій наряд?

— Так. Ти у ньому виглядаєш дуже привабливо. Як справжня відьма.

— Дякую — Аліса почала сміятись — для сьогоднішньої ночі це комплімент. Якщо я схожа на відьму, то стає цікаво, а ця мітла зможе злетіти?

— Хочеш перевірити?

— А чому б і ні? Я десь чула, що треба трохи провести по землі нею з якоїсь на яку сторону. От тільки забула з заходу на схід чи навпаки. Але спробую — дівчина трохи провела мітлою по землі й мітла трохи злетіла.Вони обидва здивувались та почали сміятись. Загалом вийшла цікава картина, яку можна лише уявити. Аліса сіла на цю мітлу та почала сміятись. І виглядала так ніби вона справжня відьма. І все ж чудеса існують, особливо у цю ніч. Антон побачивши це, почав сміятись.

— Ти мене лякаєш.

— Так й було задумано — вона спустилась на землю — і я не знала, що вампіри можуть такого боятися.

Весь інший час йдучи додому до Аліси, пара сміялась та розмовляли про те, що відбулось за цей вечір та ніч.

Вони підійшли до під’їзду будинку Аліси. Вона подивилась на Антона, а Антон на неї. Вони дивлячись один на одного, усміхались.

— Побачимось сьогодні на роботі — сказала дівчина.

— Звісно, а ввечері в ресторан. Ти ж пам’ятаєш наш подарунок, який ми отримали за квест?

— Авжеж. Тож проведемо ще час разом.

— Сподіваюсь, ми будемо спілкуватись — хлопець подумав не тільки про спілкування, а ще й про романтичні побачення, але з цього приводу нічого не сказав.

— Я теж на це сподіваюсь — відповіла дівчина, а після додала — ну, що ж мені вже час йти — вони обійнялись. Аліса зайшла у під’їзд. Сьогоднішній вечір та ніч зробили для обох приємні та незабутні спогади. Цей Гелловін минув дуже цікаво, але й швидко. Та ніколи не хочеться аби щось хороше швидко минало, але час завжди йде швидко, коли відбувається щось дивовижне, чарівне та приємне.