Гвинтівка з оптичним прицілом

Вечір. На небі з'явилися перші зірки. Я сижу на підвіконні при розчиненому вікні. Чорні чулки та кросівки прикрашають ноги, що звисають вниз. Я просто дивлюся на небо, зірки. Хмарочоси котрі освітлюються багатьма вогниками мене не цікавлять взагалі. Графітно-чорне волосся розвивається. Ці спокійні малинові очі. Здається у них промайнула насолода. Та цей спокій увірвав голосний стук по дерев'яних дверях, а потім ще один. Дівчина здригнулася від несподіванки.

- Міка, я захожу! - за дверима почувся приємний голос, а згодом і сама "власниця" цього голосу зайшла до кімнати.

Це була дівчина на вигляд років 17. Волосся, що сягало їй лопаток було пофарбоване в  ніжно - рожевий колір. Фіолетовий топ та чорні шорти, декілька сережок у вусі, кросівки на платформі та яскраво виражені карамельні, навіть ближче до кольору вохри, очі. Доповнював весь цей "образ" катана, що була закріплена на поясі та декілька кинджалів, що небезпечно поблискували.

Міка зістрибнула з підвіконня. Вона акуратно розгладила рукою чорну спідницю, що за час сидіння на підвіконні встигла прим'ятися. Біла футболка, що була на розмір більше - вільні речі мені дуже подобаються та чорна шкіряна рукавичка на ліву руку.

- Джейн - Міка посміхнулася. В її очах проблиснула радість - не очікувала, що ти до мене зайдеш. Ти просто чи по справі?

Джейн посміхнулася краєм губ та сіла на ліжко, що знаходилося навпроти вікна.

- Я думаю поговорити ми зможемо пізніше - вона простягнула клаптик паперу - прочитай, Рей просив передати.

Я здивовано підняла брови. Дуже рідко буває, що босс передає послання не при зустрічі, а на клаптику паперу. Міка не стала гаяти час та розгорнула акуратно складений лист:

"Вітаю, тебе Міка. Ти прекрасно впоралася з своїм минулим завданням. Але час відпочивати ще не настав. Твоя наступна ціль - Хару Соммер. Його фото теж вкладено в конверті. Усунути його маєш сьогодні вночі. Приблизно о 23.45 у нього запланована нелегальна передача. Якщо у нього вийде у нас будуть проблеми. Цього статися не повинно. Джейн йде з тобою як охорона та учасник ближнього бою. Провал не приймається.

                                                                                                                                                                                  Рей"

Я швидко розгорнула конверт. Ось він - Хару Соммер. Високий чоловік з карими очима та коричневим волоссям. Плащ, джинси. Особливість цього чоловіка - хрома нога.

- Джейн швиденько поглянь скільки часу - трохи занепокоєно спитала я.

- Зараз 22.15 - відповіла Джейн

"Ми маємо встигнути" - подумала я та почала набирати номер Еріки. Вона працює з відстежуванням. Якщо класичними словами - детектив мафії.

- Слухаю - замість гудків почувся спокійний жіночий голос.

- Еріка, на зв'язку Міка. Часу обмаль тому переходжу до головного: мені потрібні гео-дані Хару Соммер.

Пояснювати нічого не треба - Еріка має багато зв'язків і тому це не було проблемою для неї. Очікувати довго не довелось - десь за дві хвилини я знову почула її голос:

- Передача відбудеться біля центрального парку. Доволі гарний вибір, адже там багато людей і прицілитися буде майже неможливо. Та все ж - вона зробила паузу - за 300 метрів від місця зустрічі є хмарочос. Якщо приблизно піднятися на дах та за допомогою оптичного прицілу вистрілити все має пройти чудово.

- Дякую, Еріка - я поклала слухавку.

"Який шанс того, що ніхто не втрутиться? Ха. Майже нульовий"

Я поглянула на Джейн - вона уже все знала.

- Ну як, ти готова? - запитала вона.

Я взяла свою гвинтівку з оптичним прицілом, декілька пістолетів та кулі. Посміхнулася.

- Як ніколи - малинові очі Міки якось хижо зблиснули, дійсно вона була готова.