17. Майже любовний трикутник

— Запитай її про це особисто, бо я не можу відповідати за подругу, — все, мені потрібно негайно побачити Христю, аби дізнатися, чому це Тамерлан Дах раптом зацікавився її яскравою персоною. — Таміку, у мене до тебе делікатне питання. Гадаю, ти зможеш допомогти мені зрозуміти, бо знаєш Саміра з дитинства.

— Пікантні теми, лялечко, в коридорі не обговорюються, — рішуче хапає мене за руку і затягує до кабінету навпроти.

Територія червоного дерева, шкіри, запаху сандалу та… величезного перського килима на підлозі. У мене навіть встигла промайнути думка, що тут треба роззуватися. Якщо в Акаєва в кабінеті тріумфує сталь, скло і мармур, то у Таміка доволі затишний барліг, як для Вовкодавовича.

— Водички, коли без цукру? У мене навіть є холодний кефірчик, — заглядає до міні-холодильника.

— Ні, дякую, — сідаю на шкіряний диван і Тамік все одно сує мені пляшечку мінералки. — Моя свекруха дуже хоче влаштувати наше з Саміром весілля, каже, що це важливо для великої родини Акаєвих і особливо для самого Саміра. Просила мене його вмовити. Самір же заперечує цю важливість, каже, що його рідня не найприємніші люди і мені краще з ними не зустрічатися. Впевнена, у тебе є своя думка з цього приводу як друга і як його головного юриста. Як у цьому випадку вчинити правильно?

— Бачу, що Діна Акаєва збирається стати мудрою дружиною, — посміхаючись сідає поруч. — У даному випадку, ваше весілля – це не про веселощі, а про політику всередині клану Акаєвих. Самір хоче тримати тебе подалі від чвар та заздрощів, від претензій його кузена Марата, якому порт став поперек горла. У будь-якому разі обсмоктуватимуть твою зовнішність, різноманітність меню, подарунки і скільки грошей Самір вбухав на весілля. Деяким його родичам чомусь здається, що він недостатньо їм допомагає, когось взагалі злять його успіхи. Але вистачає й тих, хто його справді любить. Запросити потрібних гостей – це тонка ювелірна робота. Не покличеш когось важливого – образиться. Розумію, чому Самір відмовляється від цього геморою і в цьому випадку я цілком його підтримую. Краще влаштувати пишне свято, коли народиться його спадкоємець, тоді будуть трохи інші настрої, бо дитина це святе. Акаєві щодо дітей мають особливий пунктик. Якщо у вас народиться син — назвіть його Маратом і тоді злісний кузен розтечеться цукровою калюжкою. Такий собі лайфхак, але все ж таки. А зараз у Саміра і так проблем вистачає, його головний конкурент набирається сил. Не хочу тебе лякати, Діно, але може дійти до рейдерського захвату. Твоє кохання та підтримка йому дуже потрібні. Тож будь йому дружиною, а не примхливою дівчинкою.

— Бути дружиною це як у твоєму розумінні? Складеш інструкцію? — Мене стурбували його слова, але без шпильки я його не залишила. Це йому за примхливу дівчинку.

— Якщо хочеш розпишу по пунктах, а потім віддам чернетку Саміру, щоб він доповнив, — цей розумник обдаровує мене своєю диявольською усмішкою. — Влаштуємо подвійне побачення? Запроси подругу, сходимо кудись. Саміра іноді потрібно відволікати від проблем.

Розгублено кліпаю очима, мені й смішно, і водночас ніяково. І я вже хочу побачити реакцію Христі.

— Навколо тебе, що дівчат мало? Чого ти саме на мою подругу поклав око?

— Дівчат вистачає, але мене чіпляють ті, хто дивиться на мене як на порожнє місце, — респект Таміку, що відповідає чесно. — Тоді всередині прокидається мисливець та бажання завоювати цю горду вершину.

О-о-о… гадаю, цьому герою ніяке альпіністське спорядження не допоможе, якщо горда руда вершина вирішить поставити його на місце. Цікаво, як Тамерлан ставиться до поразок? Вміє програвати?

— Я спитаю у Христини. Саме збиралася сьогодні з нею побачитися. Дякую за пораду, що пояснив мені докладно. Я дуже тобі вдячна, що ти залишаєшся добрим і відданим другом Саміра.

  Охоронець уже чекає на мене під дверима, якимось чином вони вміють читати мої думки, що Андрій, що Влас. То він кудись зникає, то з'являється у потрібний момент. Поки спускаюся, здзвонююсь з Христею.

— Все-таки знайшла час для найкращої подруги? — весело пирхає це безжурне руде диво. — Я поки що вдома. Давай хвилин за сорок у нашому кафе? Ой, Діно, мені стільки треба тобі розповісти!

— Аналогічно. Чекаю не дочекаюся. Нарешті телефонами обміняємося. Тоді я ще маю час заглянути до Андрія.

— Користуючись нагодою, хочу тебе попросити якось ненав'язливо поцікавитись у нього, що він про мене думає? То як, зробиш це для мене? — Христя одразу спалахує, відчуваю за інтонацією.

— Гаразд, спитаю, — от артистка. Це Христя ще не в курсі, що вона за крок від любовного трикутника.

Влас веде авто дуже обережно, не перевищуючи швидкість, іноді ми повземо, дозволяючи нас обганяти навіть велосипедистам. Мабуть, Самір його попередив, що в мене починається паніка, коли машина розганяється понад шістдесят. Точно потрібно до психолога.

Андрій знаходиться в ультрасучасній палаті, обладнаній усіма зручностями для лежачих віп-пацієнтів. Самір забезпечив йому цілодобовий догляд та найкраще лікування. Коли я входжу до нього після ввічливого стуку, Андрій вимикає плазмовий екран навпроти свого ліжка.

— Пані Діно. Радий вас бачити, — бачу, як схвильовано смикається його кадик. Самір, не вдаючись у подробиці, розповів мені, що Андрія мучить почуття провини через те, що я втратила дитину.

— Все гаразд, Андрію. Прийшла просто тебе відвідати без жодних претензій. Коли відновишся, проситиму чоловіка, щоб він повернув тебе назад, — сідаючи поруч на стілець, підбадьорливо стискаю його довгі холодні пальці.

— Дякую, але я не хочу. Я був надто самовпевненим і далеким до досконалості. Хочу спочатку відточити вміння та підвищити професіоналізм. Впевнений, Самір приставив до вас гарного охоронця. Радий, що у Києві вас охороняла моя старша сестра.

— То це була твоя сестра??! — шоковано округляю очі. — Ясно ... креативна дівчина ... шаурму дуже любить. Скільки тобі ще лежати нерухомо?