13. Нам потрібне весілля

Двоповерховий особняк Акаєва оточений неймовірно гарним декоративним садом. Краса нереальна! Виходиш через задню веранду й відразу ж потрапляєш на релакс-терапію, проходячи через тунель з троянд, що щільно обвили арки. Багато хвойних та композицій з екзотичних рослин. У Акаєва в штаті мають працювати, як мінімум, три садівники, щоб підтримувати всю цю красу.

— Це все результат мого кропіткого капання на мозок моєму прагматичному сину, — помітивши моє захоплення, вимовляє Тетяна. — Якби була його воля — навколо будинку максимум висіяли б газонну траву. Самір з юності настільки поринув у сімейний бізнес, що йому ніколи було зупинитися та помилуватися квіткою. Мабуть, він цього навіть не вмів. Тому я схаменулась, хоч і пізно, та почала це виправляти. З жінками в нього було те саме – милуватися і плекати не вважав за потрібне. Я вже побоювалася, що мій норовливий хлопчик ніколи не закохається, але небеса все ж таки почули мої молитви. Сьогодні я побачила, як Самір на тебе дивиться, тож тепер я можу бути спокійна. От тільки він у тебе буде, один і на все життя. Не з його характером допускати думки про розлучення чи, що до тебе торкнеться хтось іще крім нього. Ти до цього готова, Діно? Не просто дивитися закоханими очима на успішного красеня, а й належати чоловікові з його строгими принципами?

— По суті, я вже йому належу. За власним бажанням. Кохати його – це мій вибір. Але якщо Самір перегинатиме з принципами – я маю намір відстоювати свою думку.

— Хм, непогано. Схрещу пальці та сподіватимусь, що найближчим часом ви подаруєте мені онуків. Те, що трапилося... та аварія, — скрушно зітхає. Адже вона думає, що я втратила дитину Саміра. — Діти, яких ми втрачаємо, стають нашими ангелами-охоронцями. У мене таких охоронців троє. Я довго не могла завагітніти. А після кожного викидня впадала в депресію. Але кохання мого Булата щоразу мене з неї витягало, даючи надію. Він не здавався, Акаєви цього просто не вміють. Незважаючи на те, що у рідних братів Булата вже було по двоє-троє дітей, мій чоловік продовжував свято вірити, що одного разу я подарую йому сина.

— Співчуваю, що вам довелося все це пережити. Значить, у Саміра багато двоюрідних братів та сестер? — дивуюсь, бо він жодного разу не заїкнувся, що має купу рідні.

— Сім'я велика, — киває Таня. — Але не скажу, що дружня. Один з двоюрідних братів Саміра – Марат, вважає, що порт повинен належати саме йому, тому внутрішня конфронтація постійно тримає Акаєвих у напрузі. Сім'я мого чоловіка не приймала мене доволі довго, обурювалися, що Булат узяв українку. Тому й Саміра довго сприймали як якогось напівкровку, доки він усім не показав свій характер, — у кожному її слові відчувається гордість та неймовірна любов до сина.

— Самір каже, що є якась історія, пов'язана з його народженням.

— До якої цей упертюх ставиться скептично, відмовляючись вірити, що в нашому житті іноді відбуваються події, які окрім як божественне провидіння не назвеш. Я люблю розповідати цю історію, для мене вона є доказом, що мій син особливий, посланий долею. Ти ж хочеш її послухати?

— Ну звичайно! — Ще б пак, з нетерпінням сідаю в альтанці на незвичний завалений яскравими подушечками диван.

Хм... може сьогодні ввечері варто затягти мого портового короля до цієї альтанки на побачення?

— Мій чоловік народився та виріс у гірській частині Криму. Булат обожнює гори, знає про всі таємні стежини та печери. Іноді ми з ним вирушали в похід, щоб розвіяти думки та відпочити від буденності. Лише він та я. Неймовірні краєвиди й приголомшливі світанки, вершини, на яких почуваєшся мікроскопічною піщинкою в цьому величезному всесвіті. Магія гір зачаровує, тримає в якомусь нереальному тонусі, у місті ти такого ніколи не відчуєш. Після таких походів я завжди вагітніла. Була надія і того разу, мабуть, остання. Після сильної грози, піднімаючись стежкою паломників, ми знайшли пораненим старого ченця. Його завалило камінням. Рятувальників викликати не вдалося, тому ми витягли його самотужки, надали першу допомогу і Булат ніс його на спині вузькою стежкою кілька кілометрів. Коли старого забирали рятувальники, єдине, що він нам сказав: «Твоя віра дає сили твоїй мрії йти тобі назустріч». Інтерпретувати можна по-різному, але після цього я завагітніла і народила Саміра.

— А що трапилося з ченцем?

— Нам сказали, що він утік з лікарні. Навіть імені його не вдалося дізнатися, бо він не назвався. Тож ти теж вір, дівчинко. Воля та віра завжди допомагали нам українцям вистояти, кажуть наш генофонд унікальний, а якщо ми при цьому ще й закохані…

— Чому сьогодні не було батька Саміра?

— Булат почувається присоромленим. Самір дорікнув батькові, що той, толком не розібравшись у ситуації, підштовхував його одружитися з брехухою та аферисткою. Я, до речі, теж повелася на її брехню. А ще я гадаю, Амалія сподобалася Булату як жінка. Ніхто й не сперечається, це стерво справді вродлива, якраз у смаку мого чоловіка. Вона вміє знаходити до чоловіків підхід, плутаючи їм звивини своєю отруйною чарівністю. Не в образу тобі, люба. Просто ви різні і добре, що Саміру до душі білявки. Діно, я хочу помирити Саміра з його батьком. Тому нам потрібне весілля. Підтримай мою ідею, — перехоплює мій погляд, не дозволяючи відвести очей.

— Ви хочете, аби ми з Саміром зіграли пишне весілля? — Уточнюю без особливого ентузіазму, тому що тема весілля мене ще й досі тригерить.

— Ти хіба не хочеш побачити, як Самір виконуватиме традиційний чоловічий татарський танець? Кожен наречений, у жилах якого тече кримськотатарська кров, зобов'язаний станцювати його для своєї нареченої та гостей, які прийшли їх привітати. Це гарний привід познайомиться з усією ріднею. Влаштуємо свято в українських та татарських традиціях. Ти можеш одягнути білу сукню, а можеш одягти традиційне весільне вбрання татарських наречених. Весілля зміцнить позицію Саміра, дасть ще одну нагоду порозумітися з деякими його кузенами. Ми все організуємо, потрібна лише ваша з Саміром згода. Точніше, лише твоє бажання, бо зараз мій син ладен здійснити будь-яку твою мрію.