10. Містер Досконалість

Самір хоч і запевняє мене, що поряд зі мною він грайливе кошеня, але якщо вже по-чесному, то насправді це левисько, який цим кошеням прикидається.

Он він… подивіться лишень, повертається з кавою ходою царя природи. Міг би попросити водія сходити, але ні, пішов сам. Такі речі Акаєв довіряє лише собі та ще деяким перевіреним людям. Хіба мало що йому в ту каву булькнуть, він повинен бачити на власні очі, як цей напій готується, особливо на заправці.

Він має все контролювати не тому, що прискіпливий, а через підвищене почуття відповідальності за своє життя та життя інших. Цей чоловік владний та проникливий, він вимогливий і знає собі ціну, а ще розумний та далекоглядний.

Ну де ви таких кошенят бачили? Лев! Йде, не поспішаючи, з почуттям власної гідності, немов він господар цієї заправки чи взагалі всієї траси. Гордо несе три стаканчики кави, бо взяв не тільки мені й собі, а ще й водієві.

Мені подобається, що він такий уважний, що вміє дбати. За це я його і кохаю. А не тому, що він збіса гарний та успішний. Я б його любила навіть якби він залишився без копійки. Самір Акаєв з тих чоловіків, які навіть якби збанкрутували під нуль – через деякий час вони знову твердо стоятимуть на ногах, тому що вміють заробляти, дертися вгору та протистояти різним негараздам. Насправді мені нереально пощастило. Тамерлан має рацію, життя двічі такий унікальний джекпот не підсовує.

— Пані Акаєва, ти так на мене дивишся, що в мене через збентеження аж ноги почали заплітатися. …Твоя кава, сонце, — підійшовши ближче, посміхаючись, простягає мій капучино.

— Тільки ноги? Тю, щонайменше мало вистрибнути серце.

— Як же мені не вистачало твоїх шпильок, білявочко, — Самір коситься на водія, який, взявши свою каву, тактовно відійшов убік. — Серце, до речі, у мене вже давно вистрибнуло.

— Мені тут Христя надіслала повідомлення… Саміре, ти що серйозно звільнив Андрія? За що? — намагаючись стримати обурення, вчуся лаятись ніжно. Виходить дивно, ніби я намагаюся журити маленьку дитину.

— Діно, деякі мої рішення не підлягають обговоренню навіть на сімейній раді, — кошеня перейшло в режим «тиран» й заграло жовнами. — Ми ж не будемо через це сваритись? — ох, як він уміє виразно скидати брову.

— Не будемо. Бо я хочу стати мудрою дружиною, тому я просто знайду спосіб тебе переконати, — знизую плечима.

— Все цікавіше та цікавіше. Відчуваю, що наше сімейне життя буде сповнене сюрпризів, а по всьому будинку буде розтикане заспокійливе, — притягує мене до себе за талію одним владним рухом. Кошенята так не вміють.

— Угу, а на тумбочці біля нашого ліжка лежатиме батіг та пряник, — дражню його, привід зайвий раз побачити, як злітають ці брови.

— Тобто не беруші, не плитка шоколаду і навіть не томик поезії Ліни Костенко, а батіг? То ти з «цих»… любителів болю за згодою? — У цю гру зазвичай грають двоє, тому Самір із задоволенням дражнить мене і мені цей подружній флірт ох як смакує.

— Це твій друг Тамерлан з «цих», сказав, що мене треба відшльопати.

— Коли це він тобі таке сказав? — Посмішка миттю стирається, а не її місці з'являється ревнивий оскал сердитого «кошеняти».

— Тамерлан хіба не розповів тобі, що я йому дзвонила, аби дізнатися, як ти?

— Мабуть, забув, — Самір з шумом втягує носом повітря. — Потрібно зробити йому профілактику склерозу.

— Як довго ти зможеш мене кохати? — питаю на повному серйозі й моє запитання змушує Саміра геть-чисто забути про ревнощі до кращого друга.

— У сенсі? — Впивається в мене поглядом.

— Портовий король звик міняти жінок, з жодною з них не ділив дах над головою. А раптом кохання через три роки просто розтане і тобі захочеться різноманітності?

— Тобто батога та пряника мені може виявитися недостатньо? — пирхає. — Знаєш, білявочко, я починаю вірити, що таких невгамовних злегка притрушених мрійниць чоловік приречений любити вічно. …О, мало не забув. Усі твої речі вже в мене, навіть твої парасольки. Я вигріб з дому твоїх батьків – усе. І поки моя чарівна дружина не встигла обуритися, хочу ще додати, що її брат тепер працює на мене. Після його «гастролей» з асенізаторами я поставив Мар'яну умову – він має взятися за розум. Тож тепер він змушений одягати діловий костюм та приїжджати до мого офісу. Влаштував його у юридичний відділ. Твої батьки неймовірно щасливі, що їхній син нарешті працюватиме за фахом, а не помічником клоуна.

— Як тобі це вдається?

— Що саме?

— Бути таким... як каже Христя «потрясним чуваком»? Ти спеціально намагаєшся мене вразити? — Підвівшись навшпиньки, обвиваю його за шию. Закохана безмежно, до крайнього ступеню, до трепету кожної клітини та метеликів у животі.

— Насправді я постійно скромничаю, щоб не бентежити людей своєю досконалістю, — його незрівнянна іронія не може не змусити посміхнутися. — Загалом у моєї мами є теорія з цього приводу. Запитаєш у неї якось: «Чому у вас такий чудовий син?» І вона із задоволенням розповість тобі зовсім дивну історію про врятованого ними ченця, якою вони з моїм батьком дуже пишаються. Чого ти так усміхаєшся?

— Ось хто розповість мені про тебе все-все. Твоя мати. Ще одна причина подружитися з моєю свекрухою, — так, я маю намір дізнатися мого чоловіка з усіх боків хоча б заради того, щоб позбавитися комплексу, що я недотягую до його рівня.

— Я теж дещо дізнався про тебе від твоєї мами. Дуже зворушливі факти, які ще раз підтверджують, що у тебе варто закохатися по вуха.

— Трясця... І що вона вже встигла тобі розповісти? Що коли мені було п'ять, я розписала сусідський паркан матюками без жодної помилки? Вона це всім розповідає, — навіть трохи нервую, тому що мамині історії про мене виставляють мене вразливою дівчинкою, яку треба постійно оберігати та захищати. А я хочу, щоб мене почали сприймати як сильну та самодостатню молоду жінку.

— Не тільки про твої знання граматики у ранньому дитинстві, що теж мило. А ще про твого однокласника, могилу якого ти відвідуєш досі. Про твою участь у пікеті біля будівлі Верховної Ради, коли ти навчалася на першому курсі універу та про твій обов'язковий ритуал, який тобі допомагає заснути. Зізнаюся, після цього я закохався в тебе ще сильніше, — сміється, намагаючись віддерти мої долоні, в яких я сховала своє обличчя.