Передмова

Ейдвелосс

Я пробирався крізь натовп ближче до постаменту. На ньому стояли два драконт. Великі створіння з довгими лапами, шиєю і хвостом, великими крильми, видовженими гострими мордаи, підтягнуті тіла з чіткими килями, один дракон був зелений з золотими цятками і бурими краями крил, а другий суцільно червоний. Але мене він ні краплі не цікавив, як і ставна дівчина з темно рудим волоссям і зеленими очима в червоному обладунку з драконячих лусочок. Мій погляд був прикутий до другої дівчини, стрункі сильні ноги, трохи грубуваті відносно інших частин тіла, тонкий стан, тендітні плечі і витончені руки, дівчина була вдягнена в схожий вогнетривкий костюм, але тих же кольорів, що її їздовий дракон. Пружнім кроком вона підійшла до краю постаменту і зняла шолом. Трикутне обличчя з точеними рисами, по плечах розсипалось хвилясте волосся, білосніжне, як і брови та вії. Великі небесно блакитні неприродно яскраві очі скинули поглядом натовп.

Селена, хотілось додати "моя", але навряд чи холодна красуня мене пам'ятає. Завжди спокійна зовні, бойова і рішуча, але в той же час ласкава, нжна.. і не здатна вбити людину, мій ідеал. Дівчина завжди билась хоробро, але обірвати чуже життя вона не могла. І хоч ми і виросли в школі найманих убивць і всі вважали її ганьбою курсу, я її кохав, і з цією її слабкістю, навіть чомусь ще більше.

Натовп завмер в не рішучості, її тут не знають, усі тут за Лілію, як схоже і вона сама, від цієї думки тоскно...

— Армія, під проводом Лілії.. дві сотні..

І вона знеможено впала на камінь постаменту, зелений дракон, на якому я тільки помітив рани стривожено схилився над наїздицею, до неї одразу підійшли стражники, грубо штурхнувши руків'ям алебарди в бік і я насилу поборов порив бігти туди, їй допоможуть.

Допоможуть, правда?