6.

****

Мені потрібно було на когось вилити той шквал роздратування, який закипав всередині, інакше я просто вибухнула б. Я не придумала нічого кращого, як зателефонувати Алісі, адже врешті-решт, це були її витівки, я навіть не сумнівалася в цьому. Подруга відповіла миттєво, немов чекала мого дзвінка.

- Скажи, ти знала, що в цьому комплексі працює Кабір? Ти все спеціально підстроїла? - накинулася я на неї, навіть не привітавшись і не відповівши на її питання про мої справи.

- І тобі добрий вечір, - буркнула у відповідь подруга. - Давай-но все по порядку. Спочатку, як у тебе справи, а потім перейдемо до того, в чому ти мене звинувачуєш.

Як же мені не сподобалась її відповідь! Коли Аліса навмисно не чула найголовнішого, або робила вигляд, що не чула, то це могло означати тільки одне – рильце у неї в пушку, і вона зараз підшукувала спосіб викрутитися.

- Не роби вигляд, що ти не розчула імені того, про кого я тебе запитала! - продовжувала я наступати. - Краще признайся відразу, інакше я зараз же кину тут все, сяду в літак і полечу назад в Україну, щоб мати можливість придушити тебе власними руками.

- Я не зрозумію, чим заслужила подібні закиди і нападки, - спробувала Аліса використати свій останній козир – сильну образу на несправедливі звинувачення.

- Скажи мені тільки одне слово, ти знала, що Кабір працює тут? Так чи ні?

- Гаразд, - здалася подруга. - Так, я знала. Тоді, після вашої пригоди на острові, хлопця звільнили. Це ти з ним не захотіла більше спілкуватися і, перервавши круїз, помчала додому літаком. А я вирішила йому допомогти з роботою... У мене є знайомий, я тобі казала... Я врятувала його дружину і дитину. Пам'ятаєш, я розповідала про передчасні пологи...

Аліса обрала тепер нову тактику – базікала без угаву, ось тільки не по суті. Довелося перервати її.

- А потім ти попросила цього ж знайомого влаштувати і мене в той самий готель, куди він влаштував Кабіра? Ти з глузду з'їхала! Навіщо тобі це знадобилося? Я не зрозумію, до чого ці ігри? А я ж вважала тебе найкращою подругою! Чому ти так зі мною?..

- Та просто, коли твій Сашко підніс тобі сюрприз, і ти стала схожою на привид тебе колишньої, я захотіла допомогти тобі, - кинула Аліса. - Просто я люблю тебе як рідну сестру. Я не можу бачити, як ти... Я найбільше у світі хочу, щоб у тебе все налагодилося.

- А при чому тут Кабір? - зменшила я обертів, мій голос затремтів, але не змінилося ставлення до цієї ситуації.

- А все дуже просто, - долинав із слухавки голос подруги, відчувалося, що вона анітрохи не шкодувала, що все підстроїла. - Я ніколи не бачила, щоб хоч якийсь чоловік так на тебе дивився, як Кабір, коли ви повернулися з того острова. Пробач, та навіть твій Сашко ніколи не мав такого палаючого погляду. А хіба ти сама не зізналася тоді мені, що трохи не втратила голову з ним, що ледь не перекреслила сім років сімейного життя... А тепер ти вільна і...

- І що тепер? - з одного боку мені були зрозумілі резони подруги, однак так безцеремонно втручатися в моє життя я не могла дозволити навіть їй, мій голос знову затремтів від гніву: - Ти тепер будеш відправляти мене до кожного мужика, який коли-небудь звернув на мене увагу?!

- Ні, тільки до цього! - не менше розгнівано відрізала Аліса. - Можеш вважати, що я зробила це з медичних причин. Ти ж хочеш дитину, а у Кабіра прекрасний каріотип, мені навіть аналізи не потрібні. Навіть якщо не хочеш з ним серйозних стосунків, хоч інтрижку заведи. Це буде корисно для твого жіночого здоров'я. А ні, повертайся і чахни тут...

- Ти нестерпна! Я не хочу більше навіть розмовляти з тобою!

Я зі злістю натиснула кнопку завершення дзвінка і, клекочучи від гніву, схопила свою валізу, яку так і не встигла розібрати.

«Плювати на контракт! Я зараз же поїду звідси!» - промайнула думка. Я вже збиралася запакувати піжаму і халат залишені на ліжку, але спіткнулася об коробку. Від мого незграбного руху вона відкрилася і я побачила її вміст – білу невагому сукню-туніку в грецькому стилі. Я завмерла. У пам'яті спливли мої грецькі пригоди так чітко, наче це все сталося вчора.

Все почалося з цих злощасних путівок у круїз по Середземному морю. Я вже говорила, що їх мені подарувала постійна клієнтка мого ресторану, після того як відсвяткувала у нас річницю свого весілля. Їй так сподобалася кухня і обслуговування, що в якості додаткових чайових вона вручила мені фірмовий конверт її турагенства. Я не бачила причин відмовлятися від подібного подарунка. Якби я тільки знала, до чого це все призведе...

У той весняний день накрапав дрібний дощик, і ми стояли у заторі по дорозі в аеропорт.

- Я говорив, що потрібно було раніше виїжджати, не встигнемо на літак.

Я сиділа як на голках, а Сашко ще підливав масла у вогонь і сам відрізнявся невластивим йому збудженням. Для мене було дивним, що він нервує через подібну ситуацію, тому що він спочатку і їхати не хотів, мені довелося його вмовляти.

- Нічого страшного, ми можемо полетіти наступним рейсом, у нас все одно є доба в Стамбулі до посадки на лайнер і початку круїзу, - я хоч якось намагалася відновити гарний настрій, адже ми все-таки їхали у відпустку. - Втратимо трохи на квитках, але це ж не смертельно.

Однак нам пощастило – ми об'їхали затор і зрозуміли, що встигаємо. Ось тільки стан чоловіка чомусь не покращився, він продовжував нервувати, постійно поглядав то на годинник, то на свій телефон. Але все одно здригнувся, коли той задзвонив, коли ми вже були в аеропорту.

- Вибач, це по роботі. Ти йди до віконця реєстрації, а я зараз підійду.

Попереду було три людини, тому я не особливо хвилювалася. Та тільки коли підійшла моя черга, Сашко повернувся із засмученим обличчям.

- На роботі форс-мажор. Я не зможу поїхати в круїз, інакше ці ідіоти без мене запорють вигідний контракт, повідомив він убитим голосом.