У кабінеті западає тиша: кожен думає про щось своє, а я, запитавши, де вбиральня, йду туди. Зачинивши двері, важко впираюся руками в стільницю, підіймаю очі й дивлюся на втомлену, трохи розгублену та бліду подобу себе.
Ну й нічка в мене видалась — закачаєшся...
Хитаю головою, відкриваю воду, мию руки й вмиваю обличчя холодною водою, повертаючи йому рум'янець, бодай від холоду...
Ох, діду, як же ти мене підставив зі своїм спадком... Ми так і не змогли за рік пройнятися одне до одного родинними почуттями. Та й звідки їм було взятися, коли за весь час нашого знайомства ми були поруч від сили днів десять. Мені щиро шкода, що він загинув, та, як би це не звучало, мене більше вразило те, що я наживо побачила, як убивають людину, ніж те, що вбили мого діда...
Та ще й тепер потрібно розібратися з цим спадком, що звалився на голову, і з бандитами, які на нього, а відповідно, і на мене полюють.
Фіктивний шлюб — мені здається, найкращим виходом із цієї ситуації! Головне, щоб цей Ігнат виявився нормальним чуваком і цікавився мною не більше, ніж я ним! Хоча... Я можу все це прописати в шлюбному договорі! Зробити його таким, щоб у мого майбутнього «чоловіка» від однієї думки про подружні обов'язки одразу член падав на пів шостої..
Посміхнувшись сама собі в дзеркалі, я виходжу з вбиральні, проходжу коридором до кабінету і, перш ніж увійти, чую:
— Все ж не можна виключати, що Бученки мають стосунок до вбивства Овруча...
Це каже Ксеня, і я завмираю, прислухаючись.
— Так, доню, коли замішані такі великі гроші, не можна виключати жодних припущень. Я вже подзвонив знайомим і перевіреним оперативникам. Вони повідомляють мені все, що дізнаються. А ми поки повинні допомогти Поліні з цим фіктивним шлюбом.
— Я досі не можу повірити, що ти, такий борець за справедливість і чесність, на таке погодився...
— Ти ж сама розумієш, що в цьому випадку в Поліни немає жодних шансів. Навіть якби вона хотіла очолити бізнес, абсолютно не розбираючись у ньому, її легко зможуть обвести круг пальця й у кращому разі залишити ні з чим. А так, маючи за спиною такого чоловіка, нехай і фіктивного, як Ігнат Бученко, вона буде в безпеці. Як і ти, доню! Бо хто б не хотів підім'яти під себе бізнес Овруча, зараз саме ти, моя маленька, — перша ниточка, що веде до нього! Тож, по-перше, з маєтку ні ногою. На роботі береш відпустку — тебе немає. Захворіла. Призначені зустрічі перенось на наступний тиждень. Я думаю, до того часу ми вже впораємося.
Так, ситуація зараз така, що в словах батька Ксені очевидна логіка — шукатимуть не лише мене, а й її. І навряд чи пошкодують, коли знайдуть. Та головне для мене те, що ці люди мене підтримують і допомагають, тому я більше не чекаю й заходжу до кабінету.
Ксеня в цей час щось пише в телефоні, а її батько тим часом теж береться телефонувати комусь, домовляється про зустріч із юристом із договірного права й відпускає нас із Ксенею відпочивати до обіду.
— Ходімо, мила, проведу тебе до гостьової кімнати. Раджу бодай кілька годин поспати, щоб на свіжу голову зайнятися справою.
— Дякую тобі, Ксеню, і тату твоєму велике дякую, що допомагаєте мені. Я не знаю, що б робила, якби не ви.
Ксеня зупиняється біля дверей однієї з кімнат і, повернувшись до мене, м'яко посміхається та бере мене за руку.
— Все буде добре, Поліно. Ми з татом не залишимо тебе. І хоч я не дуже в захваті від твоєї ідеї з фіктивним шлюбом, але якщо добре продумати всі аспекти, думаю, з цього може щось вийти. Хоча, може, ти все ж подумаєш, щоб самій стати на чолі компанії?
— Ох, ні! — я одразу заперечно хитаю головою. — Точно ні. Це не моє. Я просто задихнуся в тому офісі. Та й якщо подумати, навряд чи в цьому випадку від мене відстануть ті бандюки, що вбили діда...
Ксеня підтискає губи й, на кілька секунд замислившись, згідно киває головою.
— Так, ти права, — зітхнувши, вона знову мені посміхається й відчиняє двері кімнати, біля якої ми зупинилися. — Це гостьова спальня. У ванній є рушники й халат. Можеш поки прийняти душ, а я зараз принесу тобі щось з одягу, у чому ти зможеш лягти відпочити, бо згодом у нас буде куча-мала справ.
Посміхнувшись, я дякую їй і таки йду в душ, щоб нарешті змити з себе цю ніч. Поки приводжу себе до ладу й лягаю під ковдру, годинник показує початок шостої ранку. Оце так я відгуляла своє день народження — на все життя запам'ятається!
Кручуся в ліжку більше години, та, попри втому й безсонну ніч, сон до мене ніяк не йде, а в голові крутяться думки й спогади про вчорашній вечір і ніч...
Не засну... Чітко це розумію й тягнуся до телефону, який пілікнув від вхідного повідомлення від Каріни:
«Сьогодні на першу лекцію приїде експерт із міжнародної журналістики й продюсер Радіо Свобода. Ти будеш?»
Ох ти ж йой!! Мене аж з ліжка підкинуло! Який там сон! Таку лекцію не можна пропустити! Тим паче що навесні в нас починаються перші виробничі практики, і якщо гарно себе зарекомендувати, то можуть запросити до себе! А такий шанс гріх упускати!
Я буквально злітаю з ліжка й біжу у вбиральню, приводжу себе до ладу та швидко одягаюся — мені в будь-якому разі потрібно ще додому заскочити. Перевдягнутися. Взяти речі на кілька днів, бо, як закрутиться все з цим заповітом і «нареченим», то навряд чи потім буде змога кудись вибратися. А поки, думаю, нічого поганого не станеться!
Спустившись сходами вниз, уже думаю йти шукати Анатолія Петровича, бо ж не можу піти, не сказавши, як він сам виходить із коридору, що веде в бік його кабінету.
— Поліно, ти чому не спиш?
— Доброго ранку! Не спиться. Та й мені на першу пару позаріз потрібно!
У чоловіка аж обличчя витягується.
— Полю, ти розумієш, у якій ситуації знаходишся? Яка пара? А раптом про тебе вже дізналися? Це ж ризик! Добре, якщо все минеться, а якщо ні?!
— Анатолію Петровичу, я все розумію, проте думаю, що ніхто нічого не знає. Дід говорив, що зробить усе можливе, щоб про мене не дізналися раніше потрібного часу. Та й мені все одно потрібно потрапити додому й узяти речі, бо думаю, після оголошення заповіту про мене вже точно всі дізнаються. Та й на лекцію мені кров із носа потрібно — це дуже важливо для моєї майбутньої професії!
#41 в Жіночий роман
#105 в Любовні романи
#49 в Сучасний любовний роман
кохання і породьба та протистояння, вперті сміливі герої, гумор пригоди і пристрасть
Відредаговано: 19.11.2026