Поліна
- Ммм.. як класно..
Я закинула голову підставляючи своє обличчя теплому осінньому сонечку, насолоджуючись свіжим, теплим повітрям після душної аудиторії.
- Ага, як подумаю що скоро золота осінь стане сірою, брудно-бурою і з мерзенною дощливою мжичкою, аж перетрушує.
Я привідкриваю одне око дивлячись на Каріну, яка так само як і я, закинула обличчя догори й ніжиться в променях сонечка, й відчуваю до неї повну солідарність
- Я теж найбільше не люблю саме цей проміжок часу - глуху осінь, коли вже не можеш дочекатись, щоб випав сніг і прикрив всю цю сирість і сірість.
- Ага, якщо ще дочекаємось того снігу. Цікаво, цього року зима, теж буде сніжною як минулого?
Я на це лише стиснула плечима, бо хто ж його знає, а тому сказала:
- Все можливо..
Знову прикривши очі я злегка посміхнулась від того, що сонячний промінчик ласкаво пестив моє обличчя. Пари на сьогодні вже закінчились, можна йти додому, та ми чекали Аню, яку викликали в деканат, щоб піти разом на каву чи погуляти, а ще мали обговорити де будемо святкувати мої дев'ятнадцять.
Ці роздуми перебиває гучний чоловічий сміх і звуки кроків що наближається, і я відкриваю очі, щоб пересвідчитись остаточно - ну а хто ж ще це може бути, як не Шева і його прихвосні.
- Привіт, карамелька. Давай краще я тебе замість сонечка погрію..
Цей бовдур зі своїми посіпаками підступають до нас, та не встигаю я щось сказати, як мене випереджає Каріна
- Шева, невже не можна вигадати щось більш оригінальне? Чи тобі м'ячем уже усі звивини повідбивало?
Аха-ха, у цих двох своя неприязнь ще з першого курсу, вони не можуть як хоча б кількома шпильками не перекинуться
- До тебе руда, взагалі ніхто не звертався! А карамельці в пару підійде лише такий ідеальний хлопець як я!
Я від цієї пихи аж пирхаю сміхом:
- Шева скажи, ти завжди такий самозакоханий, чи тобі сьогодні дзеркало комплімент зробило? Бо твоя самовпевненість просто вражає. Особливо враховуючи, що за нею більше нічого навіть розглянути не можливо..
Хлопець зло примружує очі й стуляє губи в тонку риску від сказу.
- А чи не занадто ти нахабна Полю - звертається до мене один з його посіпак, стаючи на захист свого друга-лідера - Та й не думаю що ти сліпа і не бачиш який хлопець красень, он скільки за Шевою дівок бігає!
Наче на підтвердження його слів поруч повільно проходить зграйка дівчат кокетливо стріляючи в хлопців очима, від чого губи Шеви розтягуються в однобоку, іронічну посмішку, і це самовпевнене чудо видає:
- Я знаю чого ти колючки свої виставляєш. Ти просто боїшся сама собі зізнатись, що я тобі подобаюсь!
Хлопці його підтримують смішками й тичками в бік, мол - красавчик, а я лише хитаю головою, вражаючись його настільки роздутому его. Ні ну ви таке чули?! Це ж що виходить, раз я до ніг його одразу не впала, то це нетому, що він мені як кізяк на підошві, а тому, що я просто не зізнаюсь сама собі що він гарний. Хоча..
- Ну чому боюсь, я можу тобі в обличчя сказати, ти мені подобаєшся. - секундна пауза, і додаю - Як явище природи. Але зустрічатись з тобою я б не наважилася, не люблю другосортний секонд - занадто заношений...
Поки Шева стоїть з роззявленим ротом не знаючи що мені відповісти, я боковим зором помічаю рух поруч, та встигаю лише трішки повернутись, коли раптом опиняюсь притиснута спиною до величезного кам'яного тіла, а чиїсь дужі, великі лапи, стискають мою талію..
- Якого біса!
На диво це вигукую не одна я, а дуетом з Шевою, який на усі очі дивиться на чувирло що мене зараз затискає. Я й сама штурхаю цю брилу руками, щоб повернутись і побачити хто це собі стосовно мене таке дозволяє, як раптом моє вухо обпалює гарячим подихом:
- Привіт мала. Ми вчора не договорили..
Від оксамитового баса тілом біжать дрижаки, а легені наповнює аромат морського бризу, сандалу й дорого тютюну. Руки чоловіка трохи послаблюють хватку, і я нарешті маю можливість трохи розвернутись, задерти догори голову і побачити.. Та йоли-пали - ще тільки цього бритоголового бандюка мені до повного щастя не вистачало!
- Руки прибрав від моєї дівчини!
В мене аж очі на лоба лізуть, коли Шева таке видає, а цей бандюк на секунду напружується, а тоді схопивши своїми широкими долонями за плечі, розвертає мене до себе боком, й здивовано заглядає в мої очі
- Карамелько, ти що реально повелась на цього випещеного денді?
- А ти взагалі хто такий?! - не відстає Шева
Я ж в цей момент лише здивовано очі переводжу з одного чувака на іншого - блять, вони що, ділять тут мене мов якусь цукерку. Мій ступор в мить пропадає і така злість бере, не питайте! З усієї сили я гупаю лівим каблуком чобітків по нозі цього бандюкам, від чого він глухо охає й розтискає руки, а Шева в цей момент різко смикає мене за руку на себе, від чого я тепер опиняюсь притиснута вже до його боку, але хрін тобі скотиняка! Тож і йому по нозі даю каблуком, й поки той здушено лається, я відскакую до Каріни, здивовано помічаючи що й Аня вже теж тут стоїть, і подруги шоковано переводять погляди з Шеви на бандюка, а тоді й на мене, добряче здивовані таким розвитком подій. Та що там, я сама в шоці!.
Ці двоє теж вже схоже відійшли від моєї прочуханки, і напружено між собою переглядаються, наче два барани, готові хоч зараз почубитися, від чого мене просто криє:
- Коли закінчите піпіськами мірятися, скажете в кого більша!
Розвернувшись, я підхоплюю своїх дівчат під руки, й вже хочу піти, коли в спину від бандюка прилітає:
- І що, тому даси?
А я не витримую, й обернувшись фиркаю:
- Ага, поміж ніг, щоб вкоротити, бо ви один одного варті!
#40 в Жіночий роман
#104 в Любовні романи
#47 в Сучасний любовний роман
кохання і породьба та протистояння, вперті сміливі герої, гумор пригоди і пристрасть
Відредаговано: 17.11.2026