Навіть не мрій!

Розділ 2

Поліна

- А гарний він.. - прошепотіла Інна, злегка обертаючись назад, на що я лише хмикнула, не обертаючись і вперто прямуючи до корпусу університету.

Ще кілька довгих секунд я відчувала на своїй п'ятій точці палючий погляд, але зважати на це, чи обертатись, щоб пересвідчитись, що дійсно дивиться - не збиралась! З такими типами в мене лише одна мова, послати так, щоб він не зрозумів що його посилали, але після цього двічі подумав перед тим як знову підійти.

Цікаво, цьому хоч щось дійшло?

Ну от не люблю я таких самозакоханих, пихатих самолюбців, які знаючи що вони красунчики, та ще й при цьому при баблі, ставлять з себе супер мачо, й думають, що на яку дівчину оком не глянуть, та одразу має трусики перед ним зняти й зверху сісти!

Он як те чувирло мені одразу заявило - "Сідай на мені покатаєшся!" Та вже краще на вібратор сісти, ніж на такого бритоголового бандюка!

- Красунчик - підтакнула Аня, а я у відповідь пирхнула:

- Ага, обличчя — преміумклас, зате характер — пробна версія. - Дівчата на мою відповідь одразу випали зі сміху - Ну а що не так? На обличчя дійсно красунчик, хоч і бритоголовий, але ж ви чули що воно, отейгово ляпало?

- Поль, що ти дивуєшся - такі індивіди завжди самозакохані нарциси! - Каріна підхопила мене під руку - Ти молодець що так класно відбрила його. І не послала, і одночасно обламати змогла.

Я вдячно посміхнулась до Каріни, й обвела поглядом Інну та Аню. Ми разом вчимося на одному факультеті журналістики, і хоч я перевелась до них посеред року одразу на другий курс, ми дуже швидко здружилися, й стали ходити компанією.

- Ага, нарцис. Нарциси хоча б квіти. А те лисе — ціла ботанічна катастрофа. Це ж яке роздуте его потрібно мати, щоб пальцем мене поманити, і запропонувати на НЬОМУ покататись!

Ми знову розсміялись, а Анюта так серйозно:

- А може в нього там член на два пальці, і на ньому тільки що покататись і можна, а ви тут зубоскалите з чоловіка?

І так вона це серйозно сказонула що ми спершу ошелешено завмерли, а тоді одразу вибухнули сміхом згинаючись навпіл!

- А ха-ха, потрібно буде йому при зустрічі це сказати. - ну а що? Буде знати як до впевнених в собі дівчат лізти!

- Вже його пожаліти чи що..- посміхнулась Інна і ми знову розсміялись

Ось так ми пережартовуючись між собою і дійшли до корпусу університету, де вже за кілька хвилин в нас мала розпочатись перша пара, й ми зупинились біля дверей аудиторії в очікуванні викладача.

- Ти знаєш Поль - почала Каріна - Смішки смішками, а все ж мені здається ти добряче зачепила того лисого! Він так на тебе дивився, наче прямо там готовий був тебе з'їсти! 

- Ага - підтакнула їй Аня - І коли ти його обламала і пішла, він погляду від тебе не відводив! Я сама бачила, коли обернулась.

Я ж на це лише скривилась

- Та здався мені цей бандюган! Та й старий він для мене! Йому ж років тридцять, а то й більше! Воно мені тре те старе, в'яле і зморшкувате? - вигукнула я емоційно, від чого дівки попадали зо сміху

- То може ти звернеш увагу на молодих і красивих?

Прогуркотів поруч нахабний голос Шеви і я одразу скривилась, повертаючи голову й натикаючись на лукавий погляд голубих очей й дужче скривившись, закотила очі

- Шева, це ти зараз на себе натякаєш?

Губи хлопця вигинаються в широкій посмішці й наймодніший хлопець універу, разом зі своєю свитою таких же качків переростків з баскетбольної команди, прямує до нашої з дівчатами компанії. Ще одне нахабне, розпещене створіння чоловічої статі, яке думає що воно пуп землі. Голубоокий блондин - Дем'ян Шевчук, або як кличуть його тут - Шева. 

Він з нахабним усміхом опиняється за крок до мене й впирається поруч мене ліктем в стіну

- Ну так, молодий, красивий, жодної зморшки чи клаптика жиру - одні тверді м'язи й мускули. Та й там - киває він на свій пах - Все дуже навіть тверде. Можеш перевірити особисто карамелько.

Ото вже пристало до мене це прізвисько! Карамелькою мене вперше назвав саме Шева, коли ми з ним випадково стикнулись в коридорі старого корпусу, й він залип на мої світло карі, з янтарним відблиском очі, обізвав цукеркою карамелькою.

Ні воно то наче гарно, але коли Шева говорить це своїм глузливим, нахабним тоном, мене геть пересмикує..

Тож на цю його заяву, я так само глузливо хмикаю: 

- Боюсь Шева, після тої кількості дівчат яка проходить через твоє ліжко, в тебе там скоро не буде що перевіряти - зітреться!

Дівчата й одногрупники поруч вибухають сміхом, а очі хлопця небезпечно звужуються, та не встигає він відкрити рота, як до нас підходить викладачка, жіночка п'ятдесяти років, з маленькою головою і пірамідальною фігурою, але жорстким характером, яку всі позаочі так і кличуть - піраміда:

- Панове студенти, дзвінок на пару за три хвилини. Заходимо. - суворо гуркоче викладачка і зупиняє свій погляд на Шеві - Шевчук, ви теж до мене на пару вирішили завітати?

- Ні, прекрасна Зоя Вікторівна, я лише з дівчатами привітатись.

І так солодко посміхається викладачці, що та аж шаріється, й задоволено хмикнувши, заходить в аудиторію - от лизоблюд! Хитаю головою й не звертаючи більше на Шеву уваги, ми з дівчатами заходимо й займаємо свої місця.

Дзвенить дзвінок оголошуючи початок пари, Зоя Вікторівна починає лекцію про психологію масової комунікації, а в мене в голові чомусь спалахує спогад про майже чорні, лукаві очі того бритоголового бандюка, і я сама собі здивувавшись, трясу головою - сподіваюсь я його більше не побачу!




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше