Розділ 1

Ігнат

Триндець я злий! Зараз би десь з кимось спустити пар! Пів року роботи коту під хвіст! Шість грьобаних місяців я підбирався до Овруча, обхожував його й завіряв що все буде так, як він захоче, аби отримати його згоду на продаж свого газового родовища, а тепер усі наші домовленості в трубу!

Роздратування б'є ключем, і я вже хочу підвестись з крісла, щоб налити собі чогось міцного, коли до кабінету входить Гордій:

- Привіт брате. Щось сталось?

- Привіт. Сталось.

Роздратовано тру долонями обличчя, й зірвавшись з крісла, рвучко підходжу до бару, щоб налити собі віскі.

- А не зарання ти вирішив на алкоголь надавити? Ще навіть десятої ранку немає..

Брат здіймає здивовано брову, більш ніяк не видаючи своїх емоцій, а я не втримуюсь:

- Не зарання. Угода з Овручем накрилась. Пів року переговорів коту під хвіст. Тут пофіг ранок ще, чи ні.

 Одним махом перехиляю склянку випиваючи вміст в три ковтки. 

- Чому, що сталось?

Вже більш зацікавлено запитує Гордій, й сідає в крісло для відвідувачів, а я відчуваю як мене знову затоплює роздратування і злість.

- Онука сталась! Виявляється його син, той який розбився на треку двадцять років тому, мав дівчину, яку Овруч не схвалював, а після загибелі сина, щасливо про неї забув. А дівчина виявляється була вагітною. Що там сталось не знаю, та вона приховала наявність вагітності від невдавшогося тестя, і переїхала за кордон, де і народила дівчинку. Овруч дівку поки ховає, але тепер усе хоче передати їй.

Я зранку як почув про це, так і досі заспокоїтись не можу, та й брат невдоволено підтискає губи

- Інфа перевірена? Григорович сам тобі це розповів?

- Щось він, щось хлопці розізнали поки я з ним в кабінеті був. Дівку поки ніхто не бачив. В особняку її немає.

- Ну, те що він її ховає, то зрозуміло - занадто ласий шматочок. Та ще й з таким майбутнім посагом - багато хто захоче на неї позаритися. Та й рахуй мішень на її голові з таким дідом, адже багато хто хоче родовища Овруча, не лише ми, і якщо він їх їй передасть..

- Рахуй вже передав. - перебиваю я його, нарешті сідаючи в крісло - Коли я їхав від нього, хлопці чули що він саме чекав нотаріуса.

- Дізнайся що за нотаріус. З'їздимо поговоримо з ним. Потрібно дізнатись що саме Овруч зробив - передав для онуки вже все, чи оформив заповіт, від цього й будемо відштовхуватись. Може й не все ще втрачено.. І добре що в нього онука, а не онук. Дівчина сама точно не зможе з усім бізнесом впоратись, і їй буде необхідна допомога. А якщо вона погодиться прийняти її від нас..

- Ти що хочеш ту малу собі забрати? - я з такого ракурсу ще цю ситуацію не роздивлявся бо.. - Ні, я розумію що вона буде дуже перспективною і багатою нареченою, але..

- Ну чому собі? - розтягнув Гордій губи в лукавій посмішці - Я для неї вже старий, а от ти - як раз! Але спершу потрібно знайти й поговорити з нотаріусом, щоб знати що до чого. Твої люди ще стежать за будинком Овруча?

На це питання брата я лише загальмовано киваю, бо мене зараз займає те що брат перед цим сказав - він що, реально хоче, щоб я якусь малолітку закадрив заради її бізнесу?

Ні, я не скажу що весь такий правильний, та й взагалі я навіть дуже люблю жіноче товариство, проте якщо вона страшна як атомна війна, то хріна я за нею стелились буду! Я звісно дуже хотів домовитись з Овручем про покупку його родовища, бо й займатись його розробкою мав сам, але... 

Хоча.. хіба важко трохи повпадати за дівчиною, аби вона після вступу в права наслідування, продала мені своє родовище? А може вона і на личко симпотна виявиться, тоді взагалі приємне з корисним поєднаю! А якщо вона красуня, як та карамелька що мене вранці відшила, то й взагалі..

Згадка як я вранці ледве рухаючись в заторі залип на спокусливих формах дівчини в шкіряному мотокостюмі одразу віддається збудженням в паху. Вона стояла в оточенні трьох дівчат, й вони про щось мило щебетали, а тоді одна з них побачила що я на них дивлюсь, і ось усі четверо обернулись до мене, а я залип на світло карих, карамельних очах золотоволосої дівчини зі спокусливими формами - капець красотка! Барбі-карамелька!

Все в мені одразу стало в стійку! Спокуслива посмішка розтягнула губи, а поглядом я вже її роздягав, і я не стримавшись, опустив вікно повністю й поманив малу пальцем до себе:

- Красуне, не хочеш на мені покататись?

Дівчина на мої слова злегка здивувалась, обвела поглядом моє обличчя, груди, руку, загалом все що було їй видно з вікна мого позашляховика, а тоді повернулась назад до очей і спокійно, навіть знуджено запитала:

- Ти справді сподівався що ця фраза спрацює?

Ого.. це вона мене що, попустити так захотіла? Не очікувано, але і я не боязкого десятка

- А чого ти хотіла, коли одягнута як дівчина легкої поведінки? Я ще гарно сказав, навіть без грубості.

На що ця мала хмикнувши, ледь посміхнулась:

- Вау. Певно для тебе це дійсно досягнення, молодець. - а тоді просто повернулась до подруг ігноруючи мене - Ходімо дівчата, тут більше немає нічого цікавого.

Й не звертаючи на мене більше увагу, ці четверо розвернулися й пішли. От же.. карамелька! Її щастя що я спішив на зустріч і не мав часу за нею піти, й прикусити зубами її гострий язичок! Нічого мала, я тебе ще знайду!

А тепер от подумав - от би вона і виявилась онукою Овруча!