4 розділ (1/3)

— Виглядаєш кепсько.
М'юні добре знала, що ця жінка так просто не залишить цієї ситуації, та аби бабуся покинула досліди заради онуки — це вже дивина. На мить у голові промайнув короткий спогад про те, як на день народження дівчинки надійшов лист із коротким текстом:
«Я не прийду. Дослідження важливіші».
Як же їй прикро тоді було.
— Гей.
Бабуся не стала довго чекати й миттєво зачинила двері до кухні.
— У Садибі Наук щось тобі доручили, чи не так?
М'юні завагалася.
— Вони сказали мені, що я чудово підходжу для досліду, який пов'язаний із перевіркою рівня знань, які надає академія.
Чомусь ця брехня була настільки легкою, що по шкірі пробіглися сироти.
— І оскільки ти там не вчишся, будеш виступати в ролі неука?
Бабуся насупилася.
«Цього не може бути».
М'юні не знала, що саме відображало її обличчя, та факт того, що Селестія повірила сказаним нею словам, викликав п'янке відчуття тріумфу.
— Ти ж мені брешеш.
Холодний погляд прекрасних очей перекреслив усі сподівання й ілюзії М'юні.
— Та ні.
Цього разу брехня була не настільки впевненою.
Бабуся зітхнула. Вона таки розкусила онуку.
М'юні огорнув страх. Що ж вона тепер має робити і як викрутитися із цієї ситуації?
— Щоб тобі там не сказали, будь обережна. Повір, я знаю, про що говорю.
Замість усіх тих реплік, які крутилися вихором у голові дівчини, бабуся несподівано сказала дещо зовсім абсурдне.
М'юні вирячила очі.
Жінка продовжила, пильним поглядом оглядаючи предмети на кухні:
— Я не розповідала тобі, та задля справедливості скажу, що й ти не питала.
Це доволі дивне твердження зовсім збило з пантелику дівчину.
— Знаю, що прозвучить дивно, та твої батьки, включно зі мною, були дуже тісно пов'язані із Садибою Наук.