Глава 5.

Фредерік увірвався додому як ураган. Та що це дівчисько собі думає?! Дивлячись на її тендітну фігурку в болоті клумби, її невинне, навіть наївне, обличчя залите дощем, він був готовий пробачити їй, якби вона тільки вибачилася. Але під личиною наївною простушки виявилася справжнісінька фурія. Який вогонь палав у її очах! Якби могла, вона точно спопелила б його поглядом.

- Не про це потрібно зараз думати! - невдоволено пробурмотів він сам до себе. - Вона ще пошкодує... Я їй голову відірву!

- Це хто тебе так розлютив, любий?

Йому на зустріч виплила красуня-блондинка в сексуально облягаючій короткій сукні. Вона оглянула забрудненого багнюкою мокрого Фреда і розсміялася дзвінким переливчастим сміхом:

- А де, якщо не секрет, ти приймав грязьові ванни?

- Лінда, залиш свої жарти при собі. Я не в настрої! Невже не видно?! - кинув він з роздратуванням і почав підніматися на другий поверх до своєї кімнати.

- І як я терплю такого грубіяна поруч з собою? - Лінда піднімалася за ним слідом ходою граціозною пантери. - Я приїхала до твого батька з документами, і мені довелося залишитися через зливу. Я чекала на тебе, а ти, виявляється, не в настрої. Але й мені ти його теж зіпсував своїм прийомом.

Вона зупинилася в театральній позі біля дверей в його кімнату і демонстративно ображено надула губки.

Лінда Сапре знала собі ціну. Вона крутила як хотіла не тільки своїми батьками, які ні в чому не могли їй відмовити, а й своїми численними залицяльниками. Вона приваблювала, в неї закохувалися і були готові заради неї на все з тих самих пір, як вона перетворилася з нескладного підлітка в красиву дівчину. Можливо, секрет її успіху полягав у тому, що Лінда мала довгі ноги, струнку фігуру, оксамитову шкіру, копицю білявого волосся і гарне обличчя. Крім того, вона була розумна, але, коли того вимагали обставини, легко могла прикинутися легковажною дурепою.

З недавнього часу вона зайнялася пошуками чоловіка, тому що її батьки дуже хотіли, щоб вона перервала низку залицяльників, що змінювали один одного, і знайшла, нарешті, гідного кандидата. Лінда вирішила, що найкраща кандидатура на цю роль – Фредерік Різані, син партнера її батька. Він підходив за всіма параметрами – гарний, багатий, успішний. Але як же з ним було непросто! Можливо через те, що він не бігав за нею як дресирований песик, не потурав їй, він став по-особливому дорогим для неї, вона навіть не зрозуміла, як закохалася в нього, немов дівчинка-підліток.

Лінда злегка опустила голову і кидала на нього багатозначні погляди. Вона знала, що її підфарбовані очі з довгими віями надають погляду фатальну чарівність. Вона прикусила своїми перлинно-білими зубками пухку нижню губу зволожену блиском і просто сканувала Фреда, дивилася на його реакцію.

Фред вже збирався відповісти їй щось невтішне, але вчасно розсудив, що нерозумно зігнати серце на своїй дівчині через те, що він сказився, намагаючись провчити те нестерпне дівчисько. До того ж, якщо зараз Лінда ображена демонстративно поїде додому, то його сім'я йому жити спокійно не дасть. Мати, яка спить і бачить їх одруженими, не відчепиться від нього, поки вони знову не помиряться. У них було вже кілька сварок і театральних образ Лінди, і все завершувалося за одним і тим самим сценарієм – він вимолював у неї вибачення, засипаючи її квітами і подарунками.

- Гаразд, не гнівайся, будь ласка, - сказав він примирливим тоном. - Я зараз прийму душ і зроблю все, що ти тільки забажаєш, щоб ти тільки мене пробачила.

Ображена поза Лінди відразу ж змінилася звабливою посмішкою і пожвавленням:

- Я хочу, щоб ти з'їздив сьогодні зі мною в новий клуб «Кофеїн». Це в районі Старого Порту. Марі-Анна була там зі своїм бойфрендом і каже, що це класне місце, хоч і не елітне. Крім того…

- Добре. «Кофеїн» так «Кофеїн», - поспішив з нею погодитися Фред, щоб перервати потік її тріскотні. - Дай мені двадцять хвилин. Поки можеш випити чай з Одет. Сестра хотіла пройтися з тобою по магазинах. Якраз домовитеся.

Після цього він зник за дверима своєї кімнати.

****

Аїша в короткій сукні з розпущеним і завитим волоссям влаштувалася на зручному диванчику біля столика зі скляною стільницею в формі кавового зерна. Вона відчувала, як важкість минулого дня навалюється на неї з повною силою, і все ще не могла повірити в те, що Каміллі вдалося умовити її піти в цей клуб.

Камілла з'явилася у неї в гуртожитку, тільки-но вона вийшла з душу.

- Дорогенька, а ти нічого не забула? - поцікавилася вона з хитрою посмішкою.

Але побачивши розгублене обличчя колеги, зглянулася, просвітила її:

- Взагалі-то, щоб кар'єра на новому місці пішла успішно, прийнято святкувати свій перший робочий день з колегами. Давай швидше збирайся, за нами скоро заїде Міррей на таксі.

Всі відмовки Аїші про важкий день, про завтрашні заняття були хвацько відкинуті рішучою Каміллою.

- Послухай, втомлюватися ти будеш постійно, - заявила вона, відкриваючи шафу і безцеремонно витягуючи звідти один наряд за іншим і відразу ж їх відкладаючи на ліжко. - Перший робочий день – це особливий день в твоєму житті. Потрібно повеселитися як слід з цього приводу з друзями. До того ж, я подивилася твій розклад – завтра

 тобі к третьому уроку, встигнеш відіспатися.

Аїша про себе відзначила, що не пам'ятає, коли вони так швидко стали друзями, але вголос нічого не сказала. Зазвичай переконати її зробити те, чого вона не хотіла, було неможливо, але сьогодні, напевно, позначилася втома і події, які переповнили цей день. Вона змирилася з натиском Камілли і ось тепер зображувала задоволене обличчя, щоб не образити своїх колег, які намагалися її розважити.

Їх столик знаходився на балконі, який по периметру нависав над нижнім поверхом. Внизу була барна стійка з високими стільцями. А більшу частину простору займав танцпол, де, швидко рухаючись, вогні і спалахи світломузики вихоплювали з темряви обличчя хлопців і дівчат, які танцювали під звуки електронної музики. Саме туди Міррей і Камілла потягли Аішу, поки офіціантка вирушила за їх замовленими коктейлями.