Розділ 12

Румунія. Брашов

Натан

Тагарі розповів мені про прихід у поселення Атарі, які забрали Анну та своєю появою зробили переполох у жителів. І, навіть попри це, прийняв нас без зайвих питань та докорів, дав чистий одяг, їжу та дах над головою.

Після всіх подій, які трапилися, Алегро була мовчазною та похмурою.

Її щось засмучувало, й можливо причина була навіть не в Астароті чи демонах... причина була в іншому. Але дізнатися, чому саме в неї такий стан, не зміг.

Вона закрилася від мене, як раніше це робив я!

Тихо постукавши в кімнату та постоявши кілька хвилин, зрештою, зайшов без запрошення.

Побачивши, що Алегро була в ліжку та не реагувала на мій прихід, присів у крісло. Склавши руки на грудях, не стримав усмішки. Не відводячи від неї погляду, спостерігав, як вона спала.

Її світле довге волосся було розкидане по подушці, а дихання розмірене та спокійне.

Астарот мав рацію: вона дійсно прекрасна, а її душа чиста та невинна, не зламана, як у мене!

Хотів доторкнутися до Алегро, відчути шовк її шкіри, медовий запах тіла, але... боявся сполохати.

Постійно намагаючись відштовхнути дівчину, я ніби ламав себе. Адже ще під час першої зустрічі відчув, що вона лише моя!

Відчув, зрозумів, але не хотів прийняти цього! Алегро стала моїм киснем, променем світла в пітьмі.

Якщо вона моє світло, тоді хто я для неї?

Мене також пригнічувала думка про те, що я вчасно не стримався, піддався темряві та незнайомому голосу, який нашіптував, спонукав до дій, а саме — піти з Астаротом.

Так, я знав, що вищий демон прийде за мною! Але не очікував, що з’явиться Алегро та архангел!

Я боровся зі своєю пітьмою, боровся з голосом у своїй голові, й коли Рафаїл запитав, чи готовий я пожертвувати Алегро, душа розривалася на маленькі частинки!

Я не був готовий пожертвувати нею, не готовий…  втратити!

Я повинен захистити Алегро, якщо потрібно, навіть ціною власного життя. Тому, піднявшись з крісла, ще раз поглянув на дівчину й відкрив портал.

Ірландія. Острів Скелліг-Майкл

Глибоко вдихнув свіже морське повітря та піднявши голову до блакитного неба, зібравшись з думками, сказав:

— Михаїле...

— Я чекав тебе, Натане!

Озирнувшись, побачив перед собою чоловіка в білому костюмі.

Він склав руки на грудях й, легко всміхнувшись, уважно подивився. Цей погляд змусив мене схилити голову, адже внутрішній голос говорив, що переді мною повстав архангел Михаїл.

Він підійшов та доторкнувся до руни на грудях.

Лише від одного дотику відчув спокій, такий довгоочікуваний та жаданий.

Я підняв голову, блакитні очі пронизували мене до глибини душі.

— У тебе є багато питань, Натане, і я готовий тобі дати на них відповіді!

— Хочу знати все із самого початку!

Архангел відступив та вдивляючись у далечінь, склав руки позаду.

— Ну, що ж, якщо хочеш знати все із самого початку, — повернув голову, — тоді слухай уважно! За всі часи існування людства історія налічує десятки випадків, коли брат ішов проти брата. Протистояння близьких людей породжується такими низинними почуттями, як заздрість, лицемірство та злість. Люцифер, так само як я та інші брати, був створений Господом силою думки. Всевишній зробив Люцифера своєю правою рукою та наділив величезною владою. Мій брат, Божий херувим, мав досконалу красу, був дуже розумний і талановитий. Сам Господь захоплювався витонченими рисами та повнотою мудрості свого творіння. Досконалість тіла і наявність великого розуму породили в Люцифера злочинне почуття гордості. Йому дуже не подобалося, що Господь зробив своїм наступником Сина свого Христа, а не його. Він вирішив, що таке досконале створіння повинно бути на рівень вище та мати більше влади. Маючи владу над підлеглими ангелами, брат став намовляти їх до відступництва. Він говорив ангелам, що Бог їх не цінує і вони гідні кращого. Якщо вони повстануть і Він встане на місце Господа, то оцінить кожного по гідності. Посіявши смуту в умах підлеглих й зібравши команду однодумців, Люцифер влаштував бунт у Божому Царстві. Батько, побачивши сум'яття, що коїлися, вигнав брата й третину його прислужників на Землю.

— Отже, досконале творіння Творця через зайву гординю перетворилося на диявола?

Михаїл зітхнув.

— Ім'я Люцифер вважається однозначним зі словами — сатана, диявол, пліткар, наклепник. На землі мій брат, Денниця, колишній архангел, став панувати над вигнаними ангелами й людьми, які відвернулися від віри. Я бачив, як занепалий брат та янголи сіяли зло на землі. Я спостерігав, як вони змінювалися, спотворювалися не лише фізично...

Я уважно слухав Михаїла.

Опустивши погляд, Михаїл додав:

— Заручившись підтримкою вірних Богові ангелів, я доклав усіх зусиль, щоб напоумити Люцифера та його групу однодумців. У бесідах я довго, але, на жаль, безрезультатно переконував відступника підкоритися волі Божої та відмовитися від своїх намірів. Цей випадок став першим у Всесвіті, коли вічному миру та спокою загрожувала небезпека. Непокора Творцеві могла згубно позначитися на гармонії в природі й спричинити найжахливіші наслідки. Своїх однодумців Люцифер переконував, що прийшовши до влади, він введе більш справедливі форми правління та подарує підлеглим свободу. Знайшлися ангели, які повірили йому і вже вважали своїм повелителем. Спостерігаючи за подібним, Люцифер тішив себе надією, що поступово на його боці опиняться всі ангели. Тоді він встане на один щабель із самим Господом, й Боже воїнство опиниться в його підпорядкуванні. Вірні архангели й херувими намагалися донести до відступника, що його непокора Всевишньому може призвести до жахливих наслідків. Якщо Творець зміг створити світ і все живе, включаючи і їх самих, то йому нічого не вартувало знищити свої творіння. Також, вірні ангели намагалися переконати послідовників Люцифера. Вони пропонували відступникам з'явитися до Господа та покаятися перед ним, сподіваючись на милість Божу. Вони відмовилися!