Розділ 10

Анна

Я прийняла свою долю! Якби в мене було інше життя, ще один вибір, без роздумів все одно зробила б так, як вважала правильно! Я не шкодую, що сама накликала на себе ганебне вигнання з Атарі. Але тоді, коли моя зведена сестра Міранда завагітніла, я не розповіла Атарі правду й була покарана за це!

Спогади!

Зараз залишилися лише одні спогади, які роз'їдали моє серце та душу. Я змогла жити з ними, не впасти духом і розпочати нове життя! Але, на жаль, мій час уже обмежений, адже знову повстану перед судом Атарі. Моє життя, проведене на землі поряд з людьми, сплинуло!

Не знаю, яким буде вирок. Тому, можливо «fatum» (з латинської мови — доля) мене звела з Натаном. Вважаю, що в першу чергу, він повинен знати правду, якою б вона гіркою не була!

— З Біблійних переказів, — почала розповідати, — нефіліми — це жорстокі велетні, які володіли надлюдською силою. Вони були дітьми занепалих ангелів, які з часом стали демонами безодні та котрі сходили до жінок за днів Ноя. У Біблії сказано, що «сини правдивого Бога почали звертати увагу на те, що людські дочки вродливі». Ті сини Бога, які стали занепалими створіннями та збунтувалися проти Бога, й «покинули своє місце проживання» в небі, почали брати «собі за дружин, кого хотіли». Від таких неприродних стосунків народжувалися гібридні, незвичайні діти, агресивні велетні-тирани, які наповнили землю насиллям. Біблія каже, що вони «були силачами й мали славу серед людей давнини». Згодом люди почали наслідувати їхню жорстокість. Єгова навів всесвітній потоп, щоб знищити тодішній жорстокий світ. Разом з усіма злими людьми загинули також нефіліми. Врятувалися тільки Ной та його рідні, адже вони знайшли прихильність в очах Єгови.

Алегро сиділа й мовчала, уважно слухала мене, лише Натан показав своє невдоволення.

— Дуже цікава та корисна інформація! — хмикнув та склавши руки на грудях, закотив очі.

Алегро зітхнула.

— Міг би вже й промовчати, а не показувати своє... невдоволення!

Натан зиркнув на дівчину. Вона лише знизала плечима та перевела погляд на мене.

— Анно, що ми ще повинні знати? — запитала Алегро.

— Так, Анно, неймовірно цікавезно слухати Біблійні перекази! — нахмурився. — Наших предків знищили, тому що вони були лихими, і, що далі? — розвів руками та підійшов до дверей.

— Тобі не цікаво дізнатися, Натане, ким були твої батьки? — склавши руки на грудях й зробивши до нього крок, запитала.

Натан зупинився.

— Не цікаво, — грубо відповів.

— Дивлячись на тебе, Натане, я бачу Міранду: ті ж самі глибокі карі очі, кучеряве темне волосся й дві ямочки на щоках, — Натан зупинився та повернувся. Помітивши в його очах гнів, я все одно продовжила говорити: — Міранда дала тобі не лише найкраще, що було в ній, але й силу Атарі та кохання матері, коли ти був ще в її утробі! Під час твого народження, вона загинула, а я, тримаючи тебе на руках, боялася, що першими прийдуть демони. Зокрема, занепалий янгол Беліал, який спокусив Міранду. Але першим прибув архангел...

— Досить! — гаркнув Натан та закивав — Досить розповідати всілякі нісенітниці.

— Архангел Михаїл забрав тебе, а мене взяли під варту мої брати Атарі!

— Я тобі співчуваю, Анно! — єхидно сказав. — Допомогла моїй... матері й отримала по заслузі!

Переді мною стала Алегро.

— Натане, заспокойся! — попросила вона. — Я відчуваю, як тобі складно прийняти правду!

Алегро доторкнулася до нього, але він різко скинув її руку зі свого плеча.

Дівчина відійшла та поглянула на мене.

— Архангел повинен був вбити мене при народженні, — похмуро сказав. — Чому ж тоді зупинився? Можливо, ти це знаєш?

— Монастир на острові Скелліг-Майкл в Ірландії був атакований демонами, — намагаючись стримати емоції, пояснила. — Проте один монах зміг втекти з острова на човні з немовлям на руках. Посеред бурхливого океану він молився архангелу Михаїлу та просив захисту, але не для себе, а для дитини. Михаїл почув молитви монаха. Архангел наділив немовля захисною руною. Допливши до берега, монах, вибравшись на землю, відніс дитину в ірландський відьомський ковен. Як ти вже можеш зрозуміти, цією врятованою дитиною був ти! Я розумію, як тобі важко прийняти правду, жорстку та несправедливу, але я тобі розповіла все, що мені відомо!

Натан нічого не відповів.

Кілька хвилин напруженого мовчання, потім...

— Не роби цього... — закричала Алегро, але було вже пізно. Натан відкрив портал, і зник у ньому.

— Анно! — дівчина повернулася до мене.

Я підійшла до ліжка та присіла.

— Я зробила все вірно!

— Але ця правда може знищити його! — зітхнувши, сказала. — Я відчувала його душевний біль та ненависть до самого себе!

— Коли ти народилася, за тобою прийшов Рафаїл. Я не знаю, мила, хто твої батьки, але твоє народження, це вже диво! Натан могутній, він син занепалого янгола, який став вищим демоном в ієрархії безодні, та син жінки, яка була однією з Атарі. Ви — останні нефіліми на землі, яким даровано життя та захист архангелів.