Розділ 2

Натан

— Мені вже байдуже на моє життя! Але я не хочу, щоб діти та внуки відповідали за мої гріхи, — з розпачем сказав Тагарі. — Можливо, ти прийшов заради порятунку... мого роду!

Я сидів у барі на околиці міста Брашов та думав над словами Тагарі.

Навіть не знаю, скільки стопок горілки випив, тому, покрутивши чарку, знову попрохав налити.

Повернув голову та побачив зацікавлений погляд рудої дівчини, яка так і стріляла очима в мою «скромну» персону.

Сьогодні в мене вже були плани. Тому, підморгнувши молодій особі, одним махом випив алкогольну рідину та поглянув на годинник: стрілка повернулася... вже був опівнічний час!

Я вийшов з бару та пішов у напрямку перехрестя.

Тягарі попросив про допомогу, і цього разу я не відмовив йому!

Рівно сорок років назад я покинув Тагарі та ромів у біді. Відійшов у сторону, коли демони атакували поселення.

Я спокійно спостерігав за різнею, і не відчував себе винним, адже таким чином хотів показати, у першу чергу Тагарі, що не варто укладати угоду з демоном перехрестя.

Тагарі застосував практику чорної магії, щоб викликати демона перехрестя й швидко погодився на його умови. Однією з умов стала чиста енергія. Енергія для жертвоприношень черпається, як правило, з власного астрального тіла. Для її звільнення Тагарі завдав собі каліцтва у вигляді порізів. Кров, пролита під час обряду вивільняє достатню кількість енергії, щоб задобрити демона з безодні.

Енергія астрального тіла людини потребує постійного інтенсивного поповнення. Бездумна її трата може призвести до найжахливіших наслідків!

Я бачив, як поселення палало у вогні. Тоді я байдуже спостерігав за цим дійством... без відчуття провини та жалю.

Минуло сорок років, але варто було увійти в поселення ромів, як неприємний спогад виник перед очима.

Щоб врятувати життя коханої жінки, дружину та матір його дітей, Тагарі уклав угоду. Коли зрозумів, що накоїв, було вже пізно!

Угода діє доти, доки демон не забере душу останньої жінки та останнього чоловіка з його роду.

Я знав про ці умови, але не попередив чоловіка про них! Чи міг я тоді врятувати ромів та родину Тагарі? Міг... Якби вбив того самого демона перехрестя. На його заміну став би інший, але всі угоди б втратили силу! Усе дуже просто!

Перегодя чоловік просив про допомогу, але я відмахнувся від нього, покинув напризволяще людей, які дали мені дах над головою.

А зараз, коли хаос робився в безодні, таких демоняк перехрестя будуть захищати особливо. Адже саме вони приносять на блюдечку людські душі!

На перехресті, у колі пентаграми вже стояв Тагарі, а навпроти нього демон і по боках від нього пекельні пси.

Я був невидимим, і це була моя маленька перевага. Звичайно, що варто було мені наблизитися, як кровожерливі істоти відразу відреагували.

Вони видали протяжне виття та почали принюхуватися. Розійшлися по різних сторонах та загарчали.

— Тагарі, — тримаючи в руках лезо, сказав демон, — я заберу всіх твоїх нащадків! Така угода скріплена твоєю кров’ю!

— Я віддам свою душу, буду служити вам! Але не чіпайте мій народ, моїх синів та доньок.

— Навіщо мені лише твоя душа, якщо я отримаю душі всіх твоїх нащадків? — прошипів демон. — Мої пси розірвуть твоє тіло на шмаття, потім доберуться до людей! Вибирай — життя твоїх дітей, чи життя всього населення міста?

Я підібрався до демона ззаду та схопивши його за горло, приставив кинджал.

— Не буде ніякого вибору! — ставши видимим, сказав. — Відклич псів! — додав, помітивши, що гончі вже були готові напасти. — Мерщій! — викрикнув.

Демон зашипів.

— Мені знайомий твій запах... нефіліме! Дуже сміливо показатися, особливо тоді, коли за тобою йде легіон!

Я стиснув горлянку демоняці та зробив надріз.

— Нумо укладім нову угоду! Ти відкличеш псів та розірвеш угоду з Тагарі...

— А на заміну що? — прошипів демон.

— Моя душа! — відповів.

Я відкрив портал та наказав Тагарі іти.

— Натане, не треба! — викрикнув чоловік та впав на коліна. — Я просив допомоги. Але благаю тебе, не віддавай свою душу!

— Іди! — гаркнув. — Бігом!

Я виграв час для втечі Тагарі й, коли він зник у порталі, я відпустив демона.

— Твоя душа, нефіліме — це рідкісний скарб! Однак навіщо мені одна душа, якщо можна підкорити тебе повністю?

— Нехай твої цуцики зникнуть і потім поговоримо!

Демон злісно засміявся.

Коли місяць освітив перехрестя, я побачив тіні. Вони ширяли туди-сюди в пошуках енергії, а пси тим часом намотувати кола біля мене.

Я розправив крила та метнувся до демона. Збив його з ніг, але тіні відразу ж блокували мене та не дали піднятися в небо.