2

І Настя почала діяти. Навіщо відкладати це до нових віників. Вона звикла, що все їй добре вдається. Але ж то було навчання і до справжнього життя воно майже ні якого відношення не мало.

Їй так хотілося кохати. Щоб її теж. Хтось дуже, дуже кохав. Заради цього вона була згодна майже на все.

Уся родина в суботу поїхали на дачу. Настя любила будиночок за містом. Любили осінній ліс. Жовте листя. Свіже повітря.

Та сьогодні в неї були зовсім інші справи.
Вона кохала та чекала на взаємність.

Десь після обіду Настя одягнулась, як вона вважала по дорослому. Вона бачила як вдягається Ліна. І одягнула на себе ти самі речі. Джинси та футболку. І так і пішла по під'їзду в гості до своєї старшої сусідки.

План був дуже простий. Сидіти в гостях до тих пір до поки не прийдуть хлопці. А далі вона обов'язково з ними познайомитися. Ну не зовсім вона ж і "ботан", як вважали деякі її однокласники.

Ліна була вдома. Вона теж була сама. І дуже зраділа, коли побачила Настю. Удвох веселіше, сказала Ліна і відразу запросили Настю до себе в гості.

Вони довго розмовляли, пили чай. Сміялися. Настя багато чого дізналася про хлопців. Вона не питала про того, хто був їй найдорожче. Як виявилося то в нього не було дівчини й Настя дуже цьому зраділа. Її шанси зростали.

Ліна все їй розповіла. І про себе і про тих хлопців, що майже кожного вечора приходили до неї в гості. Настя слухала, розкривши рота.

А потім хтось подзвонив у двері. Це вони, вони, забилося серденько.

- Я відчиню, — сказала Настя. - Бо он ти ще і губи не нафарбувала. І побігла до дверей.

На порозі стояв він. Той самий. Той, що вже, мабуть, цілий тиждень приходив до неї в ночі.

Настя завмерла в проході. Ой. Чи то сказала, чи то подумала вона.

- Ой, — сказав їй незнайомий хлопець, предмет її кохання. І так на неї подивився, що Настя забула і про свій страх і про те що вона не в себе вдома.

- Проходь. - Запросила вона його у гості. А сама про себе шепотіла. Одне лише слово. Кохаю. Кохаю. Кохаю. Їй так хотілося побути з ним удвох. Обійняти його. Цілуватися. Тримати його поруч. І дивиться в ці сині очі своїми очима.

Позаду нього стояли ще двоє друзів. Але тут з'явилася Ліна і вийшла до хлопців на під'їзд. Настя у цей самий час сиділа на дивані й поруч з нею був той самий хлопець.

Вони мовчали. Вона не могла і слова сказати. Наче німою стало. От бачили б Настю зараз її однокласники. Вони ж сама балакуча в класі, а тут наче язик вмерз і всі слова десь поховалися.

"Не мовчи. Кажи щось". Змушувала вона себе. Та тільки сиділа поруч та опустивши очі дивилися кудись собі в килим.

- Як тебе звуть? - Нарешті хлопцеві поруч з нею, мабуть, набридло мовчати та він вирішив сам повести бесіду.

- Настя. Я сусідка  Ліни з четвертого поверху. Вчуся у десятому класі. П'ю. Курю. Люблю з хлопцями цілуватися.

Боже! І навіщо я все це кажу? Ну так. Все вірно. Вони ж люблять саме таких.

Настя. Настя. Яка ж ти ще дівчинка. Ну звідки тобі знати, хто що любить.

Хлопець подивився на неї якось так. Підозріло.  І пішов.

- Піду до всіх. - Сказав він Насті. - Приємно було познайомитися.

Настя залишилась сама. Щось було не так. Вона поки не зрозуміло що, але це все їй не сподобалося.

От чому він пішов. І не залишився з нею на одинці. Хоч вона все сказала, як її вчили. Вона думала він її обійме. Полізе цілуватися чи ще щось таке. Але він якось дивно себе повів. Чемний такий та дуже, дуже вихований. Подумала вона. Як я.

Хіба вона знала, що саме такі дівчата йому і не подобаються. Хіба вона знала, що він теж звернув на неї уваги. І постійно питав Ліну, що це за таку білява струнка гарна дівчинка кожного вечора гуляє поруч з ними.

Ох, Настя, Настя. І що ж ти наробила. Сама все перевернула. Навіщо було оці всі казки про себе розповідати.

Вона вийшла з квартири. Всі сміялися. Ні хто її не помітив.

- Ти вже йдеш? - Спитала в неї Ліна і не дочекавшись відповіді, знов почала щось про своє розповідати.

Настя плакала. Настя ревіла. Мабуть, вперше у житті їй було дуже болюче.

Вона не розуміла чому. Чому він з нею так. Такі ж дівчата, як вона — звичайні, не курять, не п'ють, хіба подобаються дорослим хлопцям.