Глава 24

Діма

Теперішній час.. 

Я сплю і чую крізь сон, що хтось тарабанить у вхідні двері. Вирішую не відчиняти, трохи постоять, подумають, що мене немає вдома і підуть. Але очевидно та людина так не вважає. Продовжує вперто наярювати і діяти мені на нерви. 

Встаю, та вдягнувши спортивки йду відчиняти. Я очікував там побачити кого завгодно, але не її. 

Увірвалася в мою квартиру і почала щось шукати. Тільки зараз до мене дійшло, про які документи вона говорить. Але їх тут немає, тому ці пошуки марні. 

Вона навіть не уявляє, чого мені коштувало, щоб вона пішла зі мною на цей вечір. Я це готував цілий тиждень і продумав все до найменших деталей. В неї нема шансу відмовитися. Я їй його не залишив. 

Так, можливо трохи жорстоко, але з нею по іншому ніяк. Вона б нізащо в житті не погодилася бути моєю дівчиною, навіть на один вечір. І хай навіть не надіється, що я так просто від неї відстану. Я більше не відпущу її. 

Вона така красива і кумедна, коли сердиться. Знає, що я так думаю, і сердиться ще більше. Я просто не можу відірвати погляду від неї. 

А як заблистіли її очі, коли вина побачила сукню. І хай навіть не розказує, що їй байдуже, я ж бачу, що їй сподобалося. 

Вже зібралася йти. Я запропонував каву, але вона відмовилася. Я б здивувався, якби було по іншому. Підвести теж не дозволяє. 

Я попросив, щоб вона накрутила волосся. Це не було у планах, але я вже засумував за її локонами. Цікаво, воно пахне так, як і раніше? 

Хоче дізнатися, чому я так поступаю. Але я сам не можу відповісти на це питання. Все дуже заплутано. Здається, що вже давно пора забути її, але не виходить. Уява знову і знову малює її образ. У снах, чи в лицях прохожих. Всюди. 

Мені щось не дає спокою. Щось не сходиться. З голови не йдуть ті фотографії. Я обов'язково докопаюся до правди, якою б вона не була. Можливо я зробив помилку. І якщо це так, то я змушу пошкодувати того, хто підштовхнув мене до цього. 

Ось нарешті наступили вихідні. Сьогодні дуже важливий день - вечірка в честь відкриття моєї архітектурної фірми. Скільки сил і часу я приклав для її створення. Кожна копійка була зароблена моїми руками. 

Багато хто думає, що мені допоміг батько, але це не так. Вже більше двох років я не спілкуюся з ним. Він забрав в мене єдине, що було мені важливим. 

Звісно він біситься, що я відкрив власний бізнес, адже до останнього думав, що я буду керувати його. Але я зрозуміло виразився, що цього не буде, при останній нашій зустрічі. 

Дивлюся на годинник. Вже час. Спускаюся на паркову і їду по Алю. Підходжу до її дверей і завмираю, коли вона відчиняє їх. 

Зелений дуже їй личить. Сукня вдало підкреслює фігуру, а хвилясте накручене волосся спадає на плечі, від чого у горлі пересихає. 

Сірі очі роздивляються мене. Я вирішив використати важку артилерію, одягнувши чорну рубашку. Я знаю, як їй вона подобається. 

Нарешті відірвавшись, згадав про саме головне. Те, чого їй не вистачає. Підходжу та одягаю кулон у вигляді крил янгола. Бачу, як її шкіра вкривається мурашками від моїх дотиків.

Її тіло говорить за неї. Воно реагує на мене так, як і раніше, хоча вона вперто заперечує це. 

Чому крила? Бо ти мій янгол і я тобі вже казав це раніше. Це правда. Можливо ти не віриш мені, і маєш на це повне право, але я не брехав тобі...ніколи. Кожне моє слово....про мої почуття до тебе..все це було правдою. Інколи я дивуюся, як ти так легко повірила в це. Після всього, що було між нами ти так і не зрозуміла мене? Не зрозуміла, що я любив тебе? 

Але я не звинувачую тебе. Я змусив повірити у це, щоб вберегти. Від самого себе. Але судячи з фотографій, ти не довго мене оплакувала. Швидко знайшла заміну, хоча казала, що ніхто ніколи не замінить мене. 

Від цих думок зжимаю кулаки. Йду на вулицю та відчинивши тобі двері, сідаю та рушаю. Краєм ока слідкую за тобою. Відвернулася до вікна та роздивляєшся споруди. Спокійна на перший погляд, але якщо знати тебе краще, то можна звернути увагу на те, як ти нервово прокручуєш обручку на пальці. Хвилюєшся. 

Ти навіть не уявляєш, як мені хочеться її зняти. Побачити те, що ти ховаєш під нею. Дивлюся на свою руку. Ти належиш мені. 

Як і я тобі. Завжди і всюди. Настане день, коли я одягну тобі обручку на інший палець. І тоді ти назавжди будеш моєю. 

Ми вже приїхали. Народа багато. Всі роздивляються тебе. Раніше ніхто нічого не знав про моє особисте життя, тому всі так здивовані, що у мене є дівчина. 

Заходимо в середину. Починається офіційна частина і я йду розповідати промову. Весь цей час дивлюся лише на тебе. 

Якби не ти, цього всього не було б. Ти придавала мені сил не здаватися. Завдяки тобі я став тим, ким є.

Зараз я маю зв'язки та вплив. Якби я це мав раніше, то багато чого змінилося. Тоді б ми не розійшлися. 

Зате зараз я можу захистити тебе. Я нікому не дозволю зашкодити тобі і перетворю життя в ад кожного, хто зазіхне на найдорожче, що у мене є. 

Батько більше не має на мене вплив. Він розуміє, що я вже не той маленький хлопчик, який живе за його рахунок. Я його конкурент і він боїться мене. На моїй стороні більшість і я знищу його бізнес, навіть оком не моргнувши. 

Він навіть не наближається до мене, бо прекрасно знає, що я втілю всі свої слова в реальність. Ненавиджу його. Він забрав в мене тебе. І я йому цього ніколи не пробачу. 

Звісно, не завжди було легко. Були моменти, коли я хотів здатися. Тоді я згадував про тебе. Так хотів заритися в твої обійми та вдихнути аромат волосся. Ніхто не вмів так підтримувати, як ти. 

Ми могли довго стояти та мовчати в обіймах один одного. Але мені не потрібні були слова. Я відчував безмежну любов та підтримку. 

Ти теж зробила мені боляче своїм поступком, але я готовий був пробачити все. 

Запрошую тебе на сцену. Ти сердита від моїх слів, але обіймаєш у відповідь, посміхаючись. Я завжди дивувався, якою сильною ти можеш бути. Посміхатися, коли хочеться плакати та дивитися в очі людині, яку ненавидиш.