Глава 24

— Про що думаєш?

Моя голова лежала на його грудях. Я ліниво кружляла вказівним пальцем по татуюваннях чоловіка, обводячи їхні контури. Потім підвела погляд, зустрічаючись із темними очима Давида.

— Про те, що мені дуже добре з тобою.

— Мені теж, — прошепотів він і ніжно поцілував мене в маківку.

Мені й справді неймовірно подобалося лежати в його обіймах. Я відчувала його рівномірне дихання та спокійний стукіт серця. Опустивши погляд, я дивилася, як мій палець продовжує виводити завитки його татуювань.

— Що ти подумав, коли вперше мене побачив? — запитала я після кількох хвилин тиші.

Я зацікавлено глянула на нього, чекаючи на відповідь.

— Ти справді хочеш це знати? — запитав Давид, повільно погладжуючи мою спину.

Я злегка усміхнулась і кивнула.

— Подумав, що ти наївна та занадто слухняна дівчина. І що з тобою буде легко вдавати стосунки, бо ти робитимеш усе, що тобі скажуть.

Моя усмішка миттєво згасла, і я невдоволено звузила очі.

— А ти мені здався зарозумілим придурком, — буркнула я у відповідь.

Його груди заходили ходором, коли Давид тихо засміявся. Я спробувала відсунутися, але він миттєво перехопив мою руку, утримуючи на місці.

— Я не договорив, — сказав він уже серйознішим тоном. — А ще ти щира та рішуча. Мені насправді це в тобі подобається.

Мої брови здивовано злетіли вгору від його слів.

— Пізніше я розгледів, що ти дуже розумна і добра, — продовжив Давид.

Мені не було чого сказати. Я просто потягнулася до його обличчя і залишила легкий поцілунок на його губах.

Давид послабив хватку, і я підвелася з ліжка під його пильним поглядом. Зібравши волосся у високий недбалий пучок, сховалася за дверима ванної кімнати, готова прийняти теплий душ.

Якийсь час я нерухомо стояла під струменями води. Краплі стікали по обличчю й нижче. Спершу я нанесла на волосся шампунь, а тоді взялася до тіла. Раптом я завмерла, відчувши чужу присутність. Велика міцна долоня накрила мою руку. Я озирнулася через плече й зустрілася з потемнілим поглядом Давида.

— Я допоможу.

Я випустила мочалку з рук і заплющила очі. Давид ніжно й неквапливо торкався кожного сантиметра моєї шкіри. Спочатку він повів мочалкою по спині, а потім перейшов на руки та шию. Чоловік розвернув мене до себе обличчям і повільно спустився від ключиць до грудей.

Я важко ковтнула слину, відчуваючи раптову сухість у роті. Давид не поспішав, плавно переміщаючись, нижче, до живота. У душовій кабіні стало надто тісно, а густа пара огорнула нас з усіх боків, заважаючи глибоко вдихнути.

— Думаю, готово, — прошепотів Давид мені на вухо.

Я вдячно кивнула.

— Тепер я почуватимуся винною, — зізналася я, підводячи погляд на нього.

Давид здивовано звів брови.

— Чому?

— Бо ти мені допоміг, — промовила я, злегка знизавши плечима.

— Ти можеш віддячити мені тим самим, — сказав чоловік, не відриваючи від мене погляду.

Він протягнув мені мочалку, і я, перехопивши її, взялася за справу. Лише за якийсь час ми нарешті вийшли з душу. Я закуталася в махровий халат і зупинилася біля Давида, який саме натягав футболку.

— Я піду до себе, — сказала я, зустрівшись із ним поглядом у дзеркалі.

Він розвернувся і запитально глянув на мене, піднявши брови.

— Чому?

— Мій одяг у моїй кімнаті, — пояснила я, знову знизавши плечима.

Він на мить замислився, а тоді кивнув.

— Перенесеш свій одяг до мене. Я звільню для нього місце.

Це мало сенс, оскільки я спала в його кімнаті відтоді, як він запропонував мені стати його справжньою дівчиною. У свою ж заходила тільки для того, щоб переодягтися.

— Ти серйозно? — усе ж вирішила перепитати я.

Він впевнено кивнув, а потім поцілував мене.

— Чекатиму тебе внизу, — пізніше сказав він, коли відсторонився. — Повечеряємо разом.

— Гаразд, — погодилася я, злегка прикусивши нижню губу й прибравши руку з його грудей.

Одягнувши коротку майку та шорти, я спустилася на перший поверх, відчуваючи дивовижний аромат. Зголоднівши, мимоволі облизала губи й пройшла до кухні. Приємний запах посилився, тож я підійшла ближче й зупинилася поруч із Давидом.

— Я не знаю, що ти готуєш, але пахне неймовірно, — чесно зізналася я.

— На смак воно ще краще, — запевнив він.

Давид наблизився до мене, а тоді раптом підхопив на руки й посадив на кухонну стільницю. Я затамувала подих, зацікавлено спостерігаючи за ним. Зараз він мав затишний домашній вигляд, і мені це подобалося. Усе так буденно, так просто…

— Спробуй, — він підніс ложку з рисом і ще якимись інгредієнтами, які я не встигла розгледіти.

Я легенько дмухнула на їжу й з'їла її. Давид увесь цей час зацікавлено дивився на мене. Я тихо застогнала від задоволення, коли в роті вибухнула ціла палітра смаків.

— З твого виразу обличчя бачу, що тобі подобається, — сказав він, уважно вдивляючись у мої риси.

— Це дуже смачно, — відповіла я.

Він дістав з шухляди дві тарілки та став наповнювати їх паельєю. Як виявилось вона була з морепродуктами, а тим незрозумілим виявилася мідія.

— Де ти навчився так смачно готувати? — вражено запитала я, коли доїла.

Я втомлено відкинулася на спинку крісла, опустивши руки на коліна.

— Як бачиш я не весь час працюю, іноді подорожую. Досліджую нові місця, — почав розповідати він. — Цього я навчився в Іспанії, наприклад.

— Ти був у Іспанії? — перепитала я.

Він кивнув.

— Насправді я побував у багатьох країнах, — зізнався Давид, зустрівшись зі мною поглядом.

— У яких саме?

Я сперлася ліктем на стіл і притулилася щокою до долоні.

— Німеччина, Мексика, Швейцарія, Данія… — почав перелічувати він. — Ну й Іспанія, звісно.

— Це, напевно, дуже цікаво.

— А ти? — поцікавився він.

Я завовтузилася на місці, розуміючи, що мені зовсім нічого розказати. Моє життя ніколи не було таким насиченим подорожами, як його. Я опустила погляд на свою порожню тарілку й нервово прикусила губу.