Розділ 11. А ось це вже дуже цікаво...

— А ось це вже дуже цікаво, — пробурмотів Тіріган, акуратно утримуючи пінцетом невеликий напівпрозорий камінь. Грані мінералу м’яко заломлювали світло ламп. — Що ж ти за знахідка така?

Хлопець дбайливо поклав камінь у чашу портативного аналізатора й натиснув сенсор запуску. На екрані миттєво побігли зелені рядки глибокого сканування.

— Яка приємна несподіванка... — прошепотів Тіріган, з усмішкою вдивляючись у дані, що виводилися.

— Привіт, Тірі! — До майстерні, солодко потягуючись, увійшла Тіама. — Я так добре виспалася... А ти все в роботі?

— Привіт, Тіа! Ну, хтось же має працювати, поки леді відпочивають, — усміхнувся хлопець.

— Ой, я навіть не буду з тобою сваритися, слоняро! У мене сьогодні просто чудовий настрій. До речі, надійшло офіційне повідомлення від скарбника Заріеля де Ноктюрна. Він чекає на нас на Крон-Кразі завтра.

— Від Головного скарбника! — піднявши вказівний палець угору, з особливим значенням поправив Тіріган. — Це важливо!

— Ох, вибачте, звичайно! Головного! Треба не забути, — засміялася Тіама, підходячи ближче до столу. — А чим це ти тут займаєшся? Що це за камінці такі?

— А це, сестричко, наша ще одна чудова можливість заробити, — Тіріган указав на піддон зі зразками. — Дроїд приніс проби породи з дальнього сектора Ріми. Це турмалін.

— Не чула про такий... Дорогий?

— Це дорогоцінний камінь, активно використовується в ювелірній справі високої гами. Треба буде обов’язково проконсультуватися із Сірідою, вона в цьому експерт.

— Гарні новини просто зранку! — усміхнулася дівчина. — Одну дорогоцінну жилу втратили, іншу знайшли... До речі, а де наш Торіан? Все сидить на Нереї?

— Тихіше, не кричи, Тіа! Дитину розбудиш, — зашипів Тіріган, вказуючи на прочинений прозорий контейнер на краю стелажа. — Він спить. Торіан теж пішов спати, вони лише годину тому повернулися.

— Кристал... спить? — підняла брову Тіама, вдивляючись у ледь пульсуючу синю кулю. — Ну, а чому, власне, я дивуюся в цьому будинку...

— Дивись, що я зібрав, так би мовити, з підручних засобів, — Тіріган указав на масивну конструкцію.

Це був явно нашвидкуруч обрізаний контейнер, на дні якого рівним шаром лежали пісок і дрібні кам’янисті фракції.

— Рослинництвом вирішив зайнятися, квіткарю? — хмикнула сестра.

— Та ні, це для Амі.

Тіріган натиснув кілька сенсорів на панелі. Контейнер плавно піднявся й завис у повітрі, оточений мерехтливим прозорим силовим полем.

— Сюди ми кладемо Амі. Порода всередині — це йому для поповнення енергії та мікроелементів. А на самому силовому полі він зможе імпульсами випалювати або писати інформацію за азбукою Торіана. Потім я ще зроблю голосовий адаптер, і він зможе говорити з нами безпосередньо.

— Молодець, боже шестерень! — Тіама поплескала брата по плечу. — Продовжуй у тому ж дусі, нам доходи й технології дуже потрібні.

— Так, Тіа. Краще видобутком корисних копалин займатися, ніж із піратами наввипередки мотатися сектором... Але є й проблема. Повернулися лише два розвідувальні дроїди. Третій зник, — сказавши це, Тіріган вивів на великий екран запис останнього польоту.

На відео дроїд рухався над щільною кроною джунглів Ріми, скануючи поверхню. По боках екрана бігли дані: склад ґрунту, вологість, наявність живих організмів. Система складала детальну карту місцевості. Спустившись до звивистого русла річки, дроїд зачерпнув воду маніпулятором для експрес-аналізу. І раптом із густої зелені вилетів сліпучий згусток плазми. Зображення спалахнуло й миттєво згасло.

— Це... як узагалі таке може бути?! — здивовано видихнула Тіама. — Хтось пробрався крізь захист планети? На мою думку, це неможливо!

— Зверни увагу, — Тіріган розгорнув топографічну карту, складену дроїдом. — Ось коло, якщо дивитися від місця падіння дроїда, де немає жодного сигналу живих істот. За межами цього кола сканери зафіксували численні організми: тварини, птахи, комахи... А всередині кола — абсолютна порожнеча.

— Схоже на охоронюваний периметр, — насупилася Тіама. — Може, філія аванпосту? Або якась вежа автоматики, що зійшла з розуму?

— Треба летіти й перевіряти, — сказав Тіріган, підводячись з-за столу. — На штурмовику дістанемося за годину.

— Тірі... А ти коли розберешся з тими кораблями, які стоять в ангарі під чохлами, га?

— Та ось руки дійдуть і розберуся, Тіа! Бачиш, скільки всього відбувається?

— А якщо там флагман флоту захований, а ми не знаємо?!

— Та не поміститься флагман у наш ангар! — засміявся Тіріган. — Це ж гігантський корабель.

— Розберися, Тірі! Це ресурси, а ти їх розбазарюєш!

— Ти в Кліріса цього командного гонору набралася? — підколов братик. — Ви там що, на побаченні телепатичними хвилями спілкувалися?!

— Ні, Тірі. Просто до мене поступово приходить мудрість, — поважно заявила Тіама. — А ти все в конструктори граєшся.

— Тобі генеральських еполетів на куртку не вистачає, — пробурмотів Тіріган. — Ходімо, «мудрість», прогуляємося.

Давши команду Тіктака стежити за їхнім пересуванням і безперервно сканувати місцевість, близнюки вилетіли на «Носорозі» до координат падіння дроїда. Наблизившись до загадкового мертвого кола, Тіріган обережно посадив важкий штурмовик на піщаному березі річки.

— Гарно тут усе-таки... — сказала Тіама, виходячи на рампі й роблячи глибокий вдих вологого тропічного повітря.

— На, ось, тримай, — Тіріган сунув їй у руки лазерну гвинтівку. — Красотами потім насолоджуватимешся.

Близнюки обережно рушили крізь непрохідні джунглі. Підійшовши до самого краю «мертвої зони», де стихали навіть пташині голоси, Тіріган увімкнув портативний сканер.

— Там величезна маса металу... Дивно, що з орбіти нічого не було видно. Наче щось глибоко під землею.

— Ну точно, якийсь божевільний бункер, — сказала Тіама, дістаючи з набедреної сумки світлову гранату. — Мабуть, система наводиться на рух або на біологічну мішень. Треба її засліпити, а то не проберемося.