Розділ 6. Бенефіс Вальміри

— Оце так!..

Тіама з буквально відкритим ротом дивилася на кліпер, що плавно опускався в ангарі.

Шлюз із шипінням відчинився, і з нього повільно, з неймовірно важливим виглядом вийшов Тіріган. Хоча ні — він радше ступив на палубу з гордо піднятою головою.

— Тірі, у тебе вийшло?! — мало не заверещала, підстрибуючи на місці, Тіама. — Ти вмовив Амон нам допомогти?!

— Так, сестро моя, — поважно промовив Тіріган. — І не лише допомогти, а ще й отримав у подарунок неймовірну технологію! А ще нам оновили кораблик... і Тіктака, до речі, теж.

— О, і Тіктака?! Як тобі це вдалося? — кидаючись братові на шию й міцно обіймаючи його, запитала дівчина.

— Уся справа, бачиш, у моїй природній чарівності! — не змінюючи тону, заявив Тіріган. — Я був просто неперевершений!

— Ну, судячи з кліпера, це точно! — усміхаючись, сказала Тіама.

— Привіт, Тірігане, — у цей момент до ангара увійшов Торіан.

— А ти якими долями тут?.. — Усмішка повільно зійшла з обличчя Тірігана, коли його погляд упав на пом'ятий «Носоріг». — Тіа, я ж просив не чудити-и-и! Ти знову вплуталася в неприємності?!

— Не кричи на неї! — Торіан рішуче зробив крок уперед, затуляючи дівчину своєю широкою спиною. — Вона врятувала мені життя і наші капітали! А ремонт штурмовика я повністю оплачу зі своєї частки.

— Та я не про гроші кажу, а про ризик! — вигукнув Тіріган. — Корабель ми з Тіктаком полагодимо...

— Ризик був, не сперечаюся. Але з людьми Рікара по-доброму не вийшло, — знизав плечима Торіан.

— Тепер зрозуміло... Ну і скількох ви цього разу поклали?

— Чотирьох... — трохи опустивши погляд, сказала Тіама й винувато показала чоТірі пальці.

— Чотирьох людей?! — схопився за голову Тіріган. — Тепер точно будуть проблеми!

— ЧоТірі кораблі, Тірі! Людей ми не дуже рахували... Правда ж, Торіане?

— Ну, так вийшло. Зате повний контейнер монархату ми врятувати встигли! ЧоТіріста вісімдесят шість штук.

— Я от навіть не знаю — зараз радіти чи панікувати? — розгублено пробурмотів Тіріган.

— Ми зараз просто чекаємо. Це по-перше, — загнула палець Тіама. — Подивимося, що зробить Рікар — це два. І третє: не ми це почали, а вони!

— Тепер нам небезпечно з'являтися на Уруку, — зітхнув Тіріган. — Як я тепер із Сірідою бачитимуся, цікаво?

— Ну, я б не переймався на твоєму місці, — озвався Торіан. — На планеті зараз посилено заходи безпеки після нападу Адохай, і цей непотріб не полізе проти імперської варти відкрито. А в космосі цього красеня все одно ніхто не наздожене, — Торіан шанобливо кивнув на сяючий кліпер.

У цей момент зі шлюзу кліпера повільно й з невимовною гідністю вийшов Тіктак, сліпуче блищачи новим полірованим корпусом. Він граційно зупинився, виставивши одну ногу трохи вперед, і повільно, зверхньо оглянув присутніх.

— Тіктак, ти просто красень! — вигукнула Тіама.

— Моє справжнє ім'я — Квазіріон, — глухим, утробним басом озвався дроїд. — Але вам, як близьким друзям, можна просто «Тіктак».

— Ну, добре хоч не «наближеним», — відвертаючись і ховаючи усмішку, пробурмотів Торіан.

— Я все чую! Мені замінили всю систему сенсорів, — повідомив дроїд, повільно підходячи до шахтаря. І раптом весело додав: — Але, зізнаюся, я так радий вас усіх бачити, що хочу обійняти!

— Фух, а я вже думала, що тебе перепрограмували! — з полегшенням видихнула Тіама. — Філії пафосного Ілліріума я б тут не витримала!

— О, роботи привалило! — щиро вигукнув дроїд, оглядаючи понівечений «Носоріг». — У мене якраз нові техкарти Амон... Ох, розвернуся!

— Ти не казав про нові техкарти! — обурився Тіріган.

— А ти не питав, — з гідністю парирував дроїд, продовжуючи сканувати пошкодження штурмовика.

— Гаразд... А Скальпель де?

— Розумієш, Тірі... — Тіама обережно взяла брата під руку. — Скальпель трохи постраждав у бою. І йому потрібна твоя допомога.

— Ти навіть лікаря примудрилася угробити?! — приречено видихнув Тіріган. — Гаразд, ходімо глянемо, що можна зробити.

Дивлячись на просторовий запис макета, створеного Кристалічною літо-матрицею Амон, Тіама тихо прошепотіла:

— Не вірю своїм очам... Невже це можливо?!

Об'ємний макет майбутнього комплексу зростав просто на очах, викликаючи в присутніх німий, священний захват.

— Так, можливо! І допоможе нам у цьому наш новий друг, — Тіріган дістав невеликий екранований контейнер і обережно відкинув кришку. — Ти ніби трохи підріс? — здивовано промовив хлопець.

Синя кулька й справді стала трохи більшою й весело замиготіла розсипом блакитних вогників.

— Вальміра сказала, що треба придумати тобі ім'я. Ти не проти?

Кристал замиготів ще інтенсивніше і, здавалося, навіть трохи зрушив зі свого місця.

— Які будуть варіанти? — запитав Тіріган.

— На мене не дивися, я не дуже вигадник, — відхрестився Торіан. — Нехай Тіама придумує.

Дівчина обережно простягнула руки й дістала кристал:

— Привіт, малюче! Як тобі ім'я Амі? Ти ж усе-таки з Касти Амон — тому Амі.

Кристал на мить згас, ніби всерйоз обмірковуючи пропозицію, а потім весело й яскраво заграв синіми вогниками.

— Йому, здається, сподобалося, — констатував Тіріган. — Значить, Амі. А тепер, Тіа, передай його Торіанові. Раз уже він у нас головний спеціаліст із підземель, нехай починають роботу над остаточним проєктом.

— Тримай, головний гноме. Дбай про нового члена сім'ї! — Тіама дбайливо передала кулю шахтареві.

— Ну що ж... Раз роботу я втратив, то чому б і ні? — усміхнувся Торіан, обережно приймаючи кристал на долоні. — Ну, ходімо змоделюємо частинами майбутню Факторію, — сказав він, лагідно звертаючись до Амі.

— Добряче тебе зачепило...

Тіріган задумливо вовтузився за верстаком над знятою зі Скальпеля пошкодженою ногою.

— Усе, треба робити нову. Сервоприводи згоріли вщент, датчики теж, суглоб — вщент.