17.

Але я швидко його підняла.
— Не вдавай із себе тупу!

- Що?...

- Можна подумати, ти справді настільки вражена, адже я озвучив тобі свій план.
— І... Як там?.. Що сказали мої батьки? — я навіть сама не впізнала свій голос — такий він був хрипкий від хвилювання.
— Дізнавшись, що ти виходиш заміж за мільярдера, просто-таки застрибали від щастя й винесли паспорт на блюдечку.
— А як вони дізналися… що ти мільярдер?
— Хм… Данило дав за тебе добрий калим.
— Тобто?..
— Купив я тебе, мала, от що! —  Максим Шамревський підвівся із крісла, потягнувся з хрустом, голосно видихнув. — Тож назад дороги нема. Тепер я тобі і тато, і мама, і... повелитель. До речі, можеш мене так і називати — мій повелителю.
— Можливо, краще чоловік?.. — сприймаючи цю пропозицію за жарт, я розсміялася й притисла букет до грудей.
— Я дійсно пожартував ... щодо одруження. А що ще мав казати водій? Та й узагалі… твоїм простакуватим батькам так зрозуміліше. Бо ж очевидно, у вашій глушині усе ще дотримуються старих хвичаїв, нє?
— Не потрібно ображати моїх батьків, — спалахнула я. — Вони нормальні люди. І їм не треба було брехати.
— А що? Сказати правду? Яку?
— Ну, що я начебто трохи затримаюсь, а потім… Та я й сама не знаю… У мене ж потім будуть якісь права… на тебе і на дитину?
— Про це ми поговоримо завтра.
— А як же обіцяні гроші і… квартира?
— Права на бонус у тебе можуть з’явитися лише тоді, коли ти народиш дитину, - його жорсткий погляд вразив мене у саме  серце. - Затямила?
— Так…
— А тепер іди сюди.