Мої губи відповідають на її поцілунок первісним, божевільним спалахом, від якого всередині розливається нищівне полум'я.
Я заплющую очі, остаточно втрачаючи контроль над собою. Мої руки міцніше огортають її талію, притягуючи Лізу впритул до свого гарячого тіла. Її поцілунок солоний від сліз, але в ньому стільки палаючої, відчайдушної пристрасті, що свідомість повністю вимикається. Усе, про що я марив усі ці довгі, душні роки — зараз у моїх обіймах.
Вона нестерпно п'янить. Запах її вологого від дощу волосся й солодкуватих парфумів заповнює мої легені, позбавляючи здатності тверезо мислити.
Ліза, дрібно тремтячи всім тілом, м'яко, але наполегливо штовхає мене назад, у глибину напівтемної кімнати. Мої ноги вдаряються об край ліжка, і я слухняно опускаюся на м'яке покривало, захоплюючи її за собою. Вона слідує за мною, опускаючись на коліна зверху. Її гаряче дихання обпікає мою шию, а тремтячі пальці гарячково пестять мої плечі й груди.
— Лізо... — глухо стогну я в її губи, розчиняючись у цій раптовій, необережній ніжності. Мені здається, що вона нарешті здалася. Що це її остаточний вибір, її перемога над власними страхами.
Вона на секунду відривається від моїх губ, важко й прискорено дихаючи. У напівтемряві її очі палають диким, розпачливим вогнем. Вона швидко протягує руку до своєї невеличкої сумочки, що висить на плечі, і гарячково порпається всередині.
Я не встигаю нічого зрозуміти. Я чекаю на новий поцілунок, на нові обійми, але раптом її рука різко висмикується з сумки.
У темряві кабінету тишу розтинає холодний, виразний металевий брязкіт.
Перш ніж я встигаю зреагувати, Ліза із зібраною, панічною швидкістю хапає моє праве зап'ястя. Спереду спалахує крижаний дотик сталі, і у вухах лунає сухе , фатальне клацанню.
КЛАЦ!
Важкий сталевий браслет миттєво стискає моє зап'ястя. Другий кінець замка вона із силою замикає навколо масивного, кованого металевого прута спинки готельного ліжка.
КЛАЦ!
Різкий звук фіксатора лунає в тиші номера мов постріл.
— Що... — ривок моєї руки глухо вдаряється залізом об залізо. Я миттєво тверезію. Гнівний, холодний шок пробиває моє тіло від голови до п'ят. — Лізо! Що це за гра?! Що ти робиш?!
Я рвусь уперед, намагаючись піднятися, але металевий ланцюг короткий і міцний. Зап'ястя безжально затиснуте. Справжні, важкі сталеві наручники. Вона взяла їх із собою заздалегідь.
Ліза відскакує від ліжка на кілька кроків назад, мов від гарячого полум'я. Вона дрібно, божевільно тремтить, а з її очей рясним, безупинним потоком лиються сльози, змиваючи туш на щічках.
— Вибач мене... — її голос розривається на шматки, перетворюючись на глухе, розпачливе ридання. Вона хапається руками за голову, дивитися на мене з невимовним болем. — Вибач мене, Дем’яне! Благаю тебе, вибач!
— Скинула, бляха, Лізо! Зніми це негайно! — мій голос переходить у глухий, небезпечний рик. Я знову й знову з силою смикаю рукою, але кована спинка ліжка навіть не хитається. Металевий браслет впивається в шкіру до болю. — Ти збожеволіла?! Негайно відімкни!
— Ні... — вона гарячково похитує головою, задкуючи до виходу. У її тремтячих пальцях зблискує маленький залізний ключик від замка. — Це єдиний спосіб... Єдиний спосіб зупинити тебе! Ти б прийшов завтра. Ти б зруйнував усе й знищив самого себе! Я знаю тебе, Дем’яне... Ти не зупинився б ні перед чим!
— Лізо, не смій! — я намагаюся дотягнутися до неї лівою рукою, але відстань надто велика. Мені бракує кількох десятків сантиметрів. — Не смій іти! Якщо ти зараз зачиниш ці двері — між нами більше ніколи й нічого не буде! Чуєш мене?!
— Вибач мене... я кохаю тебе... але так треба для нас усіх... — згаслим, розбитим шепотом виривається з її губ.
Вона ховає ключ глибоко у свою кишеню, хапає пальто, розвертається й кулею вибігає з номера в напівтемний коридор.
— ЛІЗО! — гримить мій лютий, відчайдушний крик на увесь номер.
Двері з глухим, фатальним стуком зачиняються. Замок надійно клацає ззовні.
Я залишаюся сам. Прикутий залізом до металевого ліжка в напівтемному готельному номері, поки годинник на тумбі невблаганно відраховує останні години до початку її весілля з Назаром.
#181 в Любовні романи
#36 в Короткий любовний роман
#83 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.11.2026