Глава 34

Єгор був задоволений. Він вперше переступив поріг мого будинку і, судячи із задоволеного виразу обличчя, відчував себе мало не переможцем. Напевно, був навіть вдячний Анфісі, яка все так «організувала». Однак нехай не радіє завчасно.

– Так про кого цей хмир біля під'їзду говорив? – почав допит чоловік, роззувшись і проходячи за мною до ванної. – Про Зарецького? Або у тебе ще хтось є?

– Єгоре, не хочу бути грубою, але це не твоя справа! – обложила я знахабнілого однокурсника. – Ти або мовчки переодягаєшся, або їдеш додому мокрим.

– Звичайно переодягаюся! Як я можу піти, коли ти зволила покликати мене до себе?! – Єгор обернувся, повільно розстебнув і еротично спустив з плечей мокру сорочку, оголюючи шикарний торс. І приправив роздягання важким поглядом. Модель же, знає, чим взяти дівчину.

Але не на ту нарвався! Я жбурнула йому в обличчя рушник і відвернулася.

– Єгоре, давай дещо з'ясуємо, – почала з розстановкою, все ще не дивлячись на гостя. – Ти тут з двома умовами: не підходити до мене ближче, ніж на півметра, і не дратувати допитами про особисте життя. Я покликала тебе виключно по доброті душевній, романтичних почуттів у твій бік у мене як не було, так і немає, пробач.

Ступивши до своєї кімнати (мені ж теж потрібно переодягнутися), посковзнулася на мокрій підлозі і ледь не розтяглася посеред коридору. Еге ж, знатно Кірєєв промок. Ух і натекло ж із нього! Зітхнувши, пірнула у ванну за ганчіркою і, присівши (не нахилятися ж, відклячивши п'яту точку), витерла з підлоги воду, поки Єгор протирав обличчя і торс рушником. Піднявшись, витерла тильною стороною долоні лоб.

– Ангеліно, ти така... – почулося з придихом.

Однокурсник перестав витиратися, так і завмер із рушником в руках. Оголена верхня частина тіла, мокрі штани, що обтягували нижню, палаючі очі. «Неймовірно сексуальний хлопець!» – сказали б подруги. Але мені стало незатишно. Можливо, тому, що в такому вигляді я б хотіла бачити декого іншого, а не Єгора. Простежила за палаючим чоловічим поглядом. Мокра сукня обліпила фігуру як друга шкіра, спідниця задралася куди вище, ніж треба.

Кірєєв скористався тим, що у мене ганчірка для підлоги в руках, мабуть, подумав, що якщо руки брудні, я не захочу його бруднити. Він ступив до мене з явним наміром укласти в обійми, а я...

У мене в пам'яті виник Дмитро і його «Звикайте до мене скоріше, я буду чекати». Спогад ніби струмом прострілив, нагадуючи, кому у моїй квартирі (і поряд зі мною) місце, а кому – зовсім ні. Чи треба казати, що після цього про обійми з кимось іншим не могло бути й мови?! Вирішивши, що ліміт моєї делікатності на сьогодні вичерпано, а слів Єгор все одно не зрозуміє, я просто замахнулася мокрою ганчіркою для підлоги і хльостко зарядила по його випещеній модельній фізіономії.

– Руки до мене не тягни!

– Фу, Ангеліно, ти що робиш?! – відсахнувся чоловік, але отримав від мене ще один удар і відійшов на три кроки назад, витираючи обличчя тильною частиною руки і відпльовуючись. – Зовсім з глузду з'їхала?

– Що роблю? – я прийняла бойову стійку. – Та так, популярно пояснюю елементарні речі. Я пустила тебе з умовою, що ти до мене і близько не підійдеш. Не розумієш словами? Буду пояснювати справами!

А не зрозуміє ганчіркою, я йому покажу весь арсенал прийомів, яким мене свого часу Дмитро навчив.

– Щось ти зовсім здичавіла, – пробурчав однокурсник ображено. – І коли тільки встигла стати такою занудою?! Може, поясниш, що тебе в мені не влаштовує? Молодий, гарний собою, успішний, забезпечений... Та до мене натовпи дівчат у чергу шикуються, а ти – брудною ганчіркою по фейсу!

– Я просто не стрибаю в ліжко до першого зустрічного, навіть якщо цей зустрічний – супермодель Єгор Кірєєв власною персоною, – вдарила по його самолюбству, але Єгору корисно, як мінімум для ослаблення симптомів зоряної хвороби, яка приймає у нього прогресуючу форму.

– Перший зустрічний, так? – Кірєєв образився ще сильніше. – Але ж був час, коли ми за однією партою сиділи.

– Був... Тому що ти постійно до мене підсідав. Зауваж, ти до мене, а не навпаки! – нагадала я.

– У тому-то і справа, – сказав раптом він.

– Ти про що? – я не зрозуміла натяку.

– Тільки до тебе і підсідав! – зауважив хлопець. – Інші самі за мною тинялися.

– Наскільки пам'ятаю, ти не надто переймався тими «тиняннями», – пригадала я. – Навпаки, навіть насолождувався роллю зірки...

– Це тому що...

– Тому що тобі все це подобалося! – розпалилася я, не бажаючи його слухати. – Увага дівчат, відчуття переваги над іншими хлопцями... Гаразд, досить балачок, – обірвала себе, аби не наговорити зайвого. – Давай роздягайся далі та кидай речі в машинку на режим швидкого прання.

Звичайно ж я могла проявити лояльність до гостя і сама подбати про його речі, але переді мною стояв самовдоволений Єгор... Так що нехай подбає про себе сам, йому корисно спуститися з небес на землю.

Віджавши і відклавши ганчірку, я вимила руки і, залишивши Єгора приймати душ (або, скоріше, відмивати обличчя від слідів ганчірки), пішла у свою кімнату переодягатися. Мокра сукня викликала дискомфорт, та й виглядала занадто спокусливо для подібного велелюбного індивіда.