35. Емі. Не найкращий ранок

Мене розбудив сонячний промінь, який пробрався у щілинку між шторами і впав прямо мені на обличчя. Я спершу не зрозуміла, де знаходжусь, і кілька секунд розгублено кліпала очима, поки не згадала все і миттю сіла на ліжку. Ковдра сповзла вниз, я схопила її і знову натягнула на плечі. Голова не просто боліла, було відчуття, немов хтось проколупав у черепі дірку і налив туди розтопленої смоли. 

Я простягнула руку, схопила з тумбочки пляшку води. завбачливо залишену тут працівниками готелю ( видно, вони були в курсі щодо убойної дії їхнього шампанського), і випила залпом півпляшки. Після цього мені стало трохи легше, і я замислилася, де Рік. 

По ідеї, він мав спати поруч зі мною, принаймні у всіх романтичних книгах та фільмах молодята прокидалися в обіймах одне одного, закохано дивлячись у рідні очі і шепочучи якісь милі дурниці. Але у нас все було не так, як у людей…

Може, він був у ванній? Повернувши голову так, щоб зазирнути в коридорчик і подивитися, чи світиться у ванній кімнаті, я звісила ноги з ліжка… і наступила на щось незрозуміле. Перша моя думка була — нам у кімнату підкинули труп.

Перед очима, немов у пришвидшеній зйомці промайнули кадри, як у номер вриваються поліцейські, читають завчений текст про мої права і надягають на мене кайданки. Я затулила рота рукою, щоб не скрикнути, і обережно нахилилася, вирішивши розглянути труп ( а що там лежить небіжчик, я чомусь не сумнівалась).

На щастя, то був не труп. На килимку біля ліжка, підклавши долоні, складені ковшиком, під голову, солодко спав Рік. Спав і навіть трохи похропував. Навіть те, що я тільки що наступила на нього, не потривожило цей сон. 

Я злізла на підлогу з іншого боку ліжка, схопила свій одяг і побігла в ванну. Була така зла, що довелося знову вмикати холодний душ.

Значить, я настільки йому бридка, що він віддає перевагу сну на килимку, ніж поряд зі мною? Ну що ж, Ріку. начувайся! Я обов’язково тобі помщусь!

Витерлася рушником, одягнулась і повернулася назад у кімнату. Нахилилася ближче до Ріка і поморщилася. В його диханні чувся стійкий запах перегару. Значить, він покупався і пішов розважатися! Що далі, то веселіше…

Раптом я побачила. що з кишені штанів Ріка наполовину висунувся мобільник. Звідки він його узяв? У нас не було телефона! Купив і нічого мені не сказав? Але навіщо?

Квіти, що стояли на столику, зів’яли і повісили свої голівки, неначе їм було так же сумно, як і мені. На підлозі стояло кілька пляшок з-під шампанського та віскі. Оце так весілля. Оце так шлюбна ніч…

Я почала клацати кнопками телефону. Так, він був кнопковий. Мабуть, найдшевший із усіх, які тільки можна придбати. Я звикла до смартфонів, тому довелося прикласти певні зусилля, аби зрозуміти, як користуватися цим “мастодонтом”. 

Зрештою на екранчик вивелися номери, на які телефонував Рік. Вірніше, там був лише один номер. Просто його набирали три рази. 

Я хотіла закрити цю вкладку, але, мабуть, тицьнула не на ту кнопку. З телефона почулися довгі гудки, а потім я почула… голос Клаудії. Цю падлюку я ні з ким не сплутаю!

 — Ріку, — проговорила вона зі своїм фірмовим придиханням. — Ріку, я все зроблю, але й ти дотримайся обіцянки, яку мені дав…

Перш ніж вона зрозуміла, що спілкувалася зовсім не з Ріком, я швидко перервала зв’язок. 

Обернулася до Ріка і побачила, що він сидить, спершись спиною на ліжко, і дивиться на мене…

Друзі, на книгу відкрито передплату! Але я поставила мінімальну ціну, щоб усі бажаючі могли придбати її без шкоди для свого бюджету! Незабаром ціна зросте, тож купуйте прямо зараз! Продовження уже чекає на вас! Пригоди Емі і Ріка стають ще цікавішими, а пристрасті ще гарячішими!