34. Рік. "Я надто старий..."

От чого я точно не чекав, коли йшов у ванну, аби прийняти найхолодніший з можливих душ, так це того, що коли я вийду з ванної, то побачу купку одягу на підлозі і оголену Емі на ліжку.

Вона була роздягнена, я не мав в тому сумнівів. Ковдра трохи з'їхала з неї, і моєму погляду відкривалися її тендітні плечі без жодного натяку на тканину на них, витончені ключиці і більше… Та я відвів погляд раніше, ніж зумів розгледіти її округлі груди, що розмірено здіймалися в такт диханню. Але, наче мало було мені страждань, я побачив згори на светрі і джинсах шовкові клаптики спідньої білизни — щось тонке і легке, оздобрене мереживом і майже невагоме.

Поруч з грубими шкарпетками вони виглядали останнім цвяхом в мою домовину. Під теплим одягом ховалась тендітна юна дівчина… Яка, схоже, збиралася мене звабити.

— Боже, та за що мені це? — пошепки, аби не потривожити її сон, запитав я кудись в стелю в марній надії, що хтось могутній мене почує і вправить їй мозок. А, заразом, і мені, адже чомусь сьогоднішній дуже довгий день став надто напруженим, і сприймався дуже особисто і інтимно.

Інтимно… Це слово саме собою з’явилося в підсвідомості, а погляд, наче під дією магніту, повернувся до ліжка. Одна лише тонка ковдра, маленька перепона, і… Вона ж сама цього хотіла, так? До чого ці розмови про консумацію шлюбу? Оці натяки на те, аби я скоріше повертався в номер… До неї… Врешті, до чого було знімати весь одяг і розстилати ліжко, якщо… Якщо вона не хотіла… мене?

“Мабуть, ти вмієш багато цікавого” — так вона сказала. З натяком, з багатозначним натяком на те, що хотіла би перевірити ці навички. І мова явно була не про моє вміння стріляти з усього, що стріляє, метати усе, що можна метнути, і зрушити з місця будь який транспортний засіб, від самоката до ударного вертольота, включно з катерами всіх типів. Вона говорила про інше…

Про втечу з-під опіки батька, про вихід з-під його вливу. Про рішучість змінити все своє життя. “І розпочати нове в ліжку з чоловіком” — прошепотів внутрішній голос, і докинув єхидно — “Із старшим чоловіком”.

Коли починаєш про щось думати, проти волі пам’ять підкидає не надто приємні спогади. Згадалося, як ми сиділи в вантажному потязі, що віз нас для виконання завдання, і пошепки ділилися різноманітними історіями з життя, дуже інтимними історіями, і одна з дівчат — хоча, скоріше, її варто назвати амазонкою — зі сміхом ділилася мудрістю. “Втрачати цноту ми воліємо із старшими чоловіками, хлопчики. Не з такими, як ви, невпевненими і юними. Та хоч ви прекрасні і сексуальні — ви егоїсти, діточки, які думають про власне задоволення і вважають, що розмір вашої “чоловічої гордості” впливає на задоволення жінки. — вона з нас насміхалася, по-доброму, але це зачіпало. — А от старший чоловік, він — як хороше вино. Вже є і мудрість, і досвід. І майстерність є, так-так. Секс, малята, то не кількість фрикцій на один акт, то мистецтво. Як переживемо цей тиждень, то матимете шанс до нього дорости. З віком. З поважним віком”.

“Цікаво, як то визначити?” — один з наших, Флінт, ніколи не лишав останнє слово за кимось іншим. Хороший хлопець… Був…

“Тобі про то скаже юна дівчина, яка спробує звабити, аби першим в неї був ти. — розреготалася тоді та амазонка в бронежилеті. — Щоправда, це означатиме, що ти, котику, вже конвенційно шугга-дедді. І тобі це не сподобається”.

А вона була права. Та дівчина в потязі, що сиділа, спершись на купу ящиків, що маскували нашу присутність у вагоні. Це, чорт забирай, зовсім не сподобалося мені, щойно в мій затуманений інстинктами мозок дійшла ця світла думка. Вона просто хотіла втратити цноту зі старшим чоловіком, саме через мій досвід. І важливим в цьому її бажанні був не я особисто, не моя чарівність чи харизма. А саме той факт, що я “чимало чого вмію”.

Це було образливо. Але й вчасно, бо образа трохи пригасила те бажання, що потроху розгоралося в мені. Адже важко лишатися байдужим поруч з красивою дівчиною, що недвозначно запрошує до себе в ліжко. Образа і усвідомлення віку. А я ж вважав, що й досі молодий…

На підлозі поруч із ліжком стояла почата пляшка шампанського. Я поглянув на неї, важко зітхнув і тихенько вийшов з номеру. Здається, внизу був бар… Поскаржусь бармену на те, що втома завадила першій шлюбній ночі. Може, пригостить випивкою за рахунок закладу?

“Заливаєш розчарування алкоголем? — поцікавився внутрішній голос і добив зі знущанням. — Це старість, Ріку, це старість”...

— Я надто старий для цього лайна! — зітхнув я, востаннє кинувши погляд на тендітне тіло під ковдрою. — Надто, трясця його матері, старий… Для неї…