Глава 31

Аміна відчула себе у пастці. Дракон має рацію: тепер вони на його території, і вона фактично у повній владі цього гадського лускатого. По спині пройшов холод страху, але дівчина спробувала взяти себе в руки і не показувати, наскільки налякана.

— Не знаю, чому ви раптом вирішили запросити мене до себе, але… До речі, у вас гарний кабінет, — вона навмисне недбало оглянула простір. — Я присяду? — і, не дочекавшись дозволу з його боку, опустилась у гостьове крісло. — Ой, а тут зручно. Так би й сиділа, тільки ви обличчя не таким страшним зробіть, вам не пасує цей звірячий вираз. Ну справді, я ж нікого не вбила, що ви на мене так визвірилися. І жодних правил начебто не порушила.

— Не порушила?! — гаркнув господар кабінету, побілівши від гніву. — Ти... Та як ти посміла розмовляти в стінах академії таким зарозумілим тоном, та ще й із чоловіком? — Він припечатав її до стільця потоком магії. Несподівано та неприємно. — Як посміла виставити мене дурнем?!

Міна здригнулася і від йього тону, і через драконячі чари, що раптово обплутали тіло. Погано. Одна річ — показати Сільверстоуну, що вона його не боїться, але інша — довести його до сказу. І з останнім, здається, Міна впоралася «на ура».

— А ви тут до чого, пане декане? — Аміна трохи зменшила оберти, бажаючи вирішити все миром, дуже вже їй не подобався кровожерливий блиск у його очах. Та й магічні пута ці, через які вона не могла до пуття поворухнутися. Ух, краще б взагалі не сідала, була б у вигіднішому становищі. — Я ж не з вами так розмовляла, а з цим пихатим і самовдоволеним…

— Досить! — обірвав Арм.— Якщо моя жінка розмовляє так нахабно з кимось із чоловіків, то можна вважати, що це я їй дозволив і не навчив, як треба. Ти сама при всіх назвалася моєю нареченою, тим самим зганьбивши і себе саму, і мене як твого обранця. А я не маю наміру втрачати обличчя! — вдарив він кулаком по столу. — Я не збираюся відчувати сором за ту, кого вважають моєю обраницею.

— Та цей ваш Шайнард перший почав… — спробувала пояснити ситуацію Міна. — Дайну ображав.

— Навіть якщо так, це все одно не дає тобі права говорити з ним у такому тоні. Знай своє місце, жінко! Батько занадто тебе розпестив, вважаючи винятковою, але нічого, я швидко усуну цей недогляд, — примружився чоловік. Ох, недобре так примружився. — Ти навчишся правильно поводитися з моїми колегами, друзями, іншими адептами та майбутніми родичами, яким скоро стане і Шайнард. І, ясна річ, зі мною. Зі мною насамперед!

Як вона й думала, Арманд справді стримувався при татусі та лише поза його присутністю вирішив показати справжнє обличчя. Обличчя, про яке, швидше за все, не знала Дайна, але яке, напевно, бачив Гілберт, тому й ставив йому палиці у колеса. Ай, як шкода, що тут зараз немає його самого, Гіл вже точно показав би молодшому братику, як треба поводитися з обраницею.

«Ех, де ж ти, соколику мій ясний, наречений, призначений ритуалом, на кого мене покинув? На чудовисько драконяче безкарне?»

— Не забувайте, пане декане, що ми заручені тільки на словах, — спробувала вона привести його до тями, а то й справді щось занадто розкомандувався для фіктивного нареченого.

— Нехай так, але для решти ти моя наречена, — акцентував Сільверстоун. — А нареченій належить поводитися зовсім по-іншому. Але нічого, ти станеш покірною, якою й має бути майбутня дружина дракона, — голос чоловіка знизився до небезпечних ноток. — І не посмієш підняти очей, поки я тобі не дозволю… — його магія почала тиснути сильніше.