Глава 29 від 03.12 (2)

Залучений шумом, почав збиратися народ. Хлопці перешіптувалися, дівчата перезиралися. От тобі й з'явилася в академії непомітно і не привертаючи уваги. Але як було стриматися, коли її новоявлену сестричку морально принижують?

— Гаразд, ідемо, годі ганьбитися. Невже обов'язково було висловлювати свої безглузді марення у всіх на очах?! — Шайнард потягнувся до Дайни, намагаючись ухопити її долоню.

— Руки від неї прибрав, мужлане! — Аміна, підкоряючись пориву, зробила крок уперед, закриваючи собою срібловолосу, та уткнула руки в боки. — Ви ще не одружені? Не одружені! От і не тягни до неї лапи!

— Ти взагалі сама хто така, що смієш так нахабно зі мною розмовляти? — очі Шайнарда спалахнули вогнем. — Тебе твій чоловік не навчив покірності? Принаймні родина повинна була вбити в твою голову правила поведінки. Дайно, не смій більше спілкуватися з цією мегерою, вона на тебе погано впливає, — він спробував обійти Аміну, щоб таки дістатися до нареченої.

Угу, так Міна йому і дозволила!

— Я наречена її старшого брата і вже точно маю право голосу в цьому питанні! — вона машинально розкинула крила, загороджуючи прохід. — Спробуєш образити мою нову сестру, матимеш справу зі мною.

Народ довкола зашумів, хтось навіть присвиснув, розглядаючи крильця. І нехай вона видала себе з головою, але новоявлена ​​горгулья не шкодувала. Зовсім скоро вони і без того дізнаються, хто вона така, який сенс приховувати?! Щоправда, щодо «матимеш справу зі мною» вона блефувала, адже чаклувати до ладу поки не вміла. Але, якщо знадобиться, знову готова спонтанно випустити силу, і нехай цей коридор хоч розвалиться, наступного разу краще будуватимуть.

— Та що за… — Браунстоун явно не знав, як йому вчинити: чи продовжити сварку, чи відступити у світлі нових обставин.

— Шайне, не треба, остигни, — рудоволосий здоровань, відокремившись від натовпу, поклав руку на плече шатена і трохи стиснув. — Пані Дайно, Шайнард сьогодні не в дусі, не зважайте. І ви теж (вибачте, поки не знаю, як вас звати-величати), — глянув він на Міну.

Ну от, хоч хтось адекватний у цьому царстві чоловічого шовінізму.

— Тоді нехай іде скидає напругу десь в іншому місці. І хай тільки спробує знову поткнутися до Дайни! — войовничості Аміні було не позичати. — Поки не навчиться поводитися з нареченою…

Однак закінчити браві промови їй не судилося.

— Адептко Стоун! — холодною люттю різанув по нервах ненависний голос того, кого дівчина хотіла бачити найменше. — До мого кабінету, негайно!

Аміна інстинктивно випросталася по струночці й автоматично склала крильця, а потім і зовсім розвіяла. Тон, яким говорив Арманд, що казна-звідки взявся, міг заморозити і сам коридор, і всіх, хто там знаходився. Що за зрадлива морда його покликала? Чи він просто проходив повз, а тут такий концерт?

— Але… у мене зараз заняття, — спробувала викрутитися Міна, задкуючи в протилежний бік. Та ні за які пряники вона не хотіла кудись іти з Армом, коли в нього від гніву чи не дим із ніздрів валить.— А декан Колрайт, як мені сказали, не пробачає спізнень…

— Декану Колрайт я потім усе сам поясню, — тон декана не терпів заперечень. — Та й із вами, адепте Браунстоун, я теж обов'язково побалакаю. Готуйтеся давати пояснення щодо тону, яким ви розмовляли з моєю сестр... з адепткою Сільверстоун. В одному адептка Стоун має рацію: ви Дайні поки що не чоловік. А тепер хутко всім розійтися по уроках! — гаркнув він.

Народ відразу рушив геть, і Аміна, соромно зізнатися, теж зібралася зникнути під шумок. Але не судилося.

— Адептко Стоун, я що, незрозуміло висловився?! — Міну смикнуло назад потоком магії. — За мною!

---

Мої любі, якщо ви хочете подивитися візуали до глави, запрошую вас у свій Телеграм канал, де я викладаю арти героїв))
Адреса — в щапці мого профілю)