Глава 28 від 03.12 (1)

— О, моя найдорожча наречена знайшла собі нову подружку? — в’їдливо мовив незнайомець. — Сподіваюся, хоч вона зможе тобі пояснити, як треба поводитися з нареченим. Бути милою, слухняною і послужливою. І не піднімати очей, доки до тебе не звернуться.

З нареченим? Стоп, що? Так цей зарозумілий тип… обранець Дайни? Наскільки можна зрозуміти з реакції дівчини на цього парубка, нав'язаний. Але ким? Магією чи батьками? Чи і тим, і тим?

Виглядає він, звичайно, поважно. Атлетична фігура, яку не може приховати навіть мантія, розкішне каштанове волосся, яке ніби палахкотить зсередини і спалахує золотими сполохами, а ще очі… О-о-о, очі цього індивіда — окрема історія. Бурштинові, іскристі, вони немов живуть своїм життям і виблискують, підкоряючись настрою господаря. Вогонь… Цей дракон був його втіленням, буквально розплескував навколо себе обпалюючу ауру. Дуже не хотілося об нього обпектися, але якщо доведеться…

— Шайнард Браунстоун, — швидко представила його Дайна. — Хворий мозоль і вічна скалка в... найцікавішому місці.

— Скалка?! — чи не прошипів шатен. — Ти за язиком стеж, першокурснице! Схоже, мені все ж таки варто навчити тебе тому, як жінка повинна розмовляти з чоловіком, — і янтарні очі з вертикальними зіницями гнівно спалахнули. — Підійди-но!

О-о-о, як все сумно, ще один сексист та аб'юзер. Знайоме поєднання, надто знайоме. Цей індивід був немов другий Арманд у найгірших його проявах, декан хоча б намагався тримати себе в руках, а цей як вулкан, який от-от почне виверження. Тепер зрозуміло, чому Дайна його майже ненавидить. Та що там Дайна. Аміна бачить зухвальця менше хвилини, а їй уже хочеться зафутболити лускатого кудись подалі. І це лише початок…

— Не стану! — хитнула головою сестричка Гіла, гордо стоячи на місці. — Тобі треба, ти й іди.

— Я сказав тобі підійти! — у тоні старшокурсника почулася погроза. — Ти зобов'язана виконувати мої розпорядження на першу вимогу!

І Міну прорвало...

— Гей ти, зарозумілий павичу! — вона не мала ні сил, ні бажання зображати показну ввічливість. Цей індивід не заслуговував на подібну поблажливість. — Якщо хочеш, щоб дівчина звернула на тебе увагу, заслужи її прихильність. Вона не повинна бігти за першим твоїм покликом. І за другим також. Вона взагалі нічого тобі не винна!

— Як це не винна?! Дуже навіть винна! — переконано заявив бурштиновоокий. — Як наречена, що носить мою мітку, вона повинна мені підкорятися.

Он воно що, мітка... Виходить, тут справа не лише в батьках та примусі з їхнього боку, а ще й магія постаралася. М-да, тоді все набагато серйозніше, з магією не посперечаєшся. Але все ж таки... Хамства з боку нареченого це ажніяк не вибачає.

— Мітка — не вирок, — навмання відповіла Аміна. — Сьогодні є, завтра зникне.

— Як зникне? — насупився дракон. — Куди зникне? Нікуди вона не дінеться. Ні мітка з її тіла, ні сама Дайна від мене. Нехай звикає до покірності, надто вже волелюбна. Але нічого, повчиться в академії — і всі дурниці в неї з голови швиденько вивітряться. Тут її навчать, як треба поводитися з майбутнім чоловіком.

Міна не мала слів, принаймні пристойних, одні емоції, та й ті негативні. Що там хотіла зробити Дайна з якоюсь драконячою мордою? Шандарахнути добряче? От-от, Аміна зробила б те саме, причому від душі.

— Та я, до твого відома, знаю куди більше, ніж оці примітивні жіночі штучки, яким тут навчають! — підняла носик сріблява і напевно не хвалилася.

— Ну й дарма, у нашому шлюбі всі ці дурниці тобі не знадобляться, — не оцінив її досягнень дракон. — Твоє завдання — бути гарною дружиною, більшого від тебе я не вимагаю.

Дайна закусила губу, чи то від образи, чи то від люті. А може, від усього одразу. Якби тут був Гіл, він би обов’язково втрутився і не дозволив розмовляти із сестрою в такому тоні. Але його не було, як і Арма, і цей янтарноокий почував себе якось надто вільно.

---

Мої любі, якщо ви хочете подивитися візуали до глави, запрошую вас у свій Телеграм канал, де я викладаю арти героїв))
Адреса — в щапці мого профілю)