Глава 27 від 30.11 (2)

— Ха-х, факультет майбутніх наречених? Щось мені підказує, що такий поділ тобі зовсім не до вподоби, — не могла не помітити Аміна.

М-да, утиск жіночих прав колоситься буйним цвітом.

— Ще б пак! — вигукнула сестричка Гілберта. — Та я б… — почала була вона, але раптом схаменулася та озирнулась, а потім знизила голос: — Терпіти не можу це жіноче «призначення», про яке торочать усі навколо. Особливо коли мені про нього нагадують усілякі нахабні драконячі морди, а я навіть не можу як слід себе захистити і розквасити цю саму морду. Ух, така злість бере! Гіл, звичайно, показав мені пару прийомів, але це так, на крайній випадок... Тому про це тс-с-с, — закінчила ще тихіше. — Зрозуміла мене?

Ха-х, а розумник в неї старший братик. Чи не через його волелюбний вплив вона не хоче миритися зі станом речей і намагається бунтувати?! І про яку саме нахабну морду йшлося, цікаво? У неї тут, в академії, є нав'язливий шанувальник?

— Могла б і не питати, — відгукнулася Аміна, самим своїм тоном показуючи, що анітрохи не злякалася ноток загрози в голосі нової родички. — Якщо вже ти тепер мені як сестра, в моїх же інтересах бути з тобою на одному боці. Нічого особистого, просто спроба вижити у новому для мене світі.

— Хм, яка раціональна.

Насправді Міні дівчину було просто шкода. Маючи волелюбну вдачу, вона змушена підкорятися суворим правилам патріархального суспільства та ніби намагається кинути виклик системі. Так, намагається, але не наважується зробити це відкрито. Зате Аміна на це зважиться! І якщо в неї в цій справі буде хоча б одна соратниця... Поки невідомо, що являють собою інші дівчата та наскільки вони готові миритися з існуючими порядками, але отримати підтримку принаймні в особі сестрички Гілберта — дорогого коштує. Як-не-як дочка самого ректора і сестра декана.

— О, у нас поповнення? — поцікавилася комендант гуртожитку, мила жінка років сорока. — Це про неї попереджало керівництво?

— Так, Аміна Стоун — моя нова сестра та наречена Г… пана декана.

— Декана Сільверстоуна? — округлила очі комендант. — О-о-о, ласкаво просимо, молода пані! — трохи схилилася вона. — Я Грісая.

«Ну от і почалася наша брехня…» — Міна трохи схилила голову у відповідь, почуваючи себе цілковитою брехухою.

Коли вони прийшли в кімнату, у шафі вже висіла її нова форма, на столі лежали навчальне приладдя, а на ліжку виднівся скруток, в якому виявилася мантія такого ж перлинного відтінку, як і в Дайни. А красива, як і жіноча форма ніжного молочного кольору із золотим оздобленням. У хлопців, наскільки встигла помітити Міна, форма темно-синя, майже чорна, зі сріблястим оздобленням. Такі собі наречені практично у традиційних для одруження кольорах.

— Переодягайся швидше і підемо на уроки. Навіть якщо Арм узявся особисто вчити тебе магії, то всілякі жіночі науки тобі все одно доведеться освоювати разом з усіма нами, — Дайна знову була сама ввічливість, але для пристойності хоча б відвернулася. — Сподіваюся, ти змирилася з тим, що тобі дісталося ліжко біля вікна. Не люблю, коли ранкові промені заважають мені спати.

Та Аміна була майже щаслива! Сонечко, зелений газон та клумба з осінніми квітами, що тішила око при погляді з вікна… Що може бути краще?!

— А щільнішу тканину на вікна повісити не намагалася? — Міна швидко одягла обновки та задоволено оглянула себе в невеликому дзеркалі на стіні: форма сиділа чудово, а мантія надавала справді магічного вигляду. Ну от вона і адептка магічної академії, хай і знаходиться тут не як повноцінна студентка, а лише як наречена. Але нічого, все коли-небудь змінюється, особливо якщо є кому внести корективи, а бажання це зробити в неї хоч віднімай! — Можеш повертатись.

— Та хто мені дозволить тут щось міняти? — округлила очі дівчина. — Хм, а тобі, як не дивно, личить, — буркнула неохоче.

— А в нас у гуртожитку кожен вільний робити ремонт на свій смак, — не могла не похвалитися Аміна. — От як в'їжджають дівчатка в кімнату, так і переробляють все під себе, а потім живуть на втіху. Попереджу відразу: якщо мені заважатиме світло, я вже точно щось із цим зроблю, миритися не стану. Навіть якщо для цього доведеться звернутися до ректора.

— До батька?! — чи не жахнулася Дайна. — Заради такої дрібниці?

— Мій якісний і повноцінний сон — зовсім не дрібниця, — Міна поважно підняла вказівний палець. — Хіба йому не потрібне здорове потомство?!

Тут вона, звичайно, перегнула палицю, але задля досягнення власних цілей на новоявленого свекра доведеться тиснути тим, що для нього важливе, а в даному випадку це — фанатично бажане відродження роду горгулій... за участю його сімейки, зрозуміло. Тож нехай забезпечує відповідні умови майбутній породіллі. Насправді Аміна зовсім не збиралася виконувати його пишномовні мрії, але голові академії про це знати поки не обов'язково.

— Може, про потомство потім поговоримо? — скривилася сестричка. — Інакше на заняття запізнемося. А декан Колрайт не терпить непунктуальності.

І вони поспішили у бік крила, де розташовувався жіночий факультет, щоправда, для цього все ж таки довелося перетнути кілька «загальних» коридорів.

— Пам'ятаєш, ти казала, що Кілая має істотний недолік. Це який же? — Міна й справді знемагала від цікавості, не могла дотерпіти до кінця занять. Зовсім скоро, буквально на найближчій парі, їй належало зустрітися з потенційною нареченою Арманда віч-на-віч, так що хотілося бути підготовленою.