Глава 25 від 27.11

— Дивлюся, ваше спілкування з Матільдою минуло продуктивно, — схвально відгукнувся пан Аліан, коли модистка через портал залишила замок.

Портальний зал Сільвермаунта виявився меншим за аналогічне приміщення в академії, де Аміна вперше прийшла до тями і припинила бути статуєю, але також був поцяткований рунами та іншими невідомими поки символами.

— Як ви й казали, частину нового гардеробу мені обіцяли вже сьогодні, дякую, — злегка вклонилася Міна, з нетерпінням чекаючи на можливість залишити негостинні стіни цього будинку. — І… мені запропонували вибрати вбрання для балу. Адже я зможу завітати на бал?

— На бал? — замислився ректор. — Хм, про це треба подумати...

Дівчина відчула дивне розчарування. Її що, як і Попелюшку свого часу, хочуть не пустити на бал? А Аміна вже подумки розписала, як танцюватиме в палаці та неодмінно поспілкується зі спадкоємцем престолу. Раптом він набагато адекватніший за інших родичів? Може, саме син короля і виявиться її істинною парою? Щоправда, Гіл сказав, що краще їй не розраховувати на лояльність з боку кузена Тармунда. Але ця інформація лише з його слів. Хто знає, можливо, насправді принц набагато приємніший, ніж про нього розповідають? Може статися, що лише Гілберт з ним у поганих стосунках (втім, як і з рештою членів сімейства). Залишається сподіватися, що з іншими представниками роду Сільверстоун його високість набагато дружелюбніший. Повинна ж у Міни бути хоч якась надія?

— Ви не бажаєте, щоб я їхала на бал? — вирішила уточнити Аміна, щоб не губитися в здогадах.

— Палац — чужа територія, і я не хотів би, щоб ти там з'являлася, — зволив таки відповісти голова академії. — Принаймні, доки не проясниться ситуація з міткою.

Отакої, то батько сімейства теж не надто шанує вінценосних родичів. Чи настільки боїться, що Міну можуть у нього перехопити? Ха-х, після цих слів дівчині чомусь іще більше захотілося потрапити до палацу, хоча б заради того, щоб вчинити наперекір пану Аліану.

— Гаразд, вирушаємо до академії! — скомандував ректор, активуючи ще один портал, до якого миттю зробили крок Арм і Дайна. — Сподіваюся, всі пам'ятають, що для всіх інших Арманд та Аміна заручені?

— Хотів би забути, та ти все одно не даси, — буркнув декан.

— Арманде, вирушай першим і все підготуй до прибуття нареченої: форма, книги, навчальне приладдя… — почав перераховувати його батечко. — Ну, не мені тебе вчити, сам усе знаєш. І організуй місце у гуртожитку… Хоча ні, поселимо Аміну у кімнаті Дайни.

— Зі мною?! — округлила очі дівчина.

— Саме так, — незворушно озвався голова магаакадемії. — Деякий час доглядатимеш сестру, все їй розкажеш і покажеш як дівчинка дівчинці, навчиш порядкам і звичаям академії.

— С-сестру? — поперхнулась цим словом сріблява.

— А ким іще?! Вона наречена твого брата (неважливо, якого саме), отже, фактично твоя нова сестра. Сподіваюся, мені не треба нагадувати, як ти повинна з нею поводитися? — від погляду, яким пан Аліан обдарував дочку, пробрало навіть Аміну, що вже казати про ту, кому й був адресований цей позирк.

Дайна вся одразу якось поменшала, і Міні, оце дивина, чомусь стало за неї прикро. Нехай це дівчисько і гостре на язик, але народилося не в тому світі, де жінка може говорити що хоче і почуватися вільно. І цей недолік Вісциуса (так називається цей світ) дуже захотілося виправити.

— Вам би двом теж називати одне одного на і’мя, — глянув на Міну та Арма ректор, — проте субординацію ніхто не скасовував. Тому при сторонніх наречений для тебе — «пан декан» або «декан Сільверстоун», а ти для нього — «адептка Стоун», ну а наодинці... Наодинці я вас не обмежую.

І так він це сказав, що Міну пересмикнуло. Ще чого, так вона й дозволить цьому деканищеві фамільярничати!

— Добре, ми з нею обов'язково обговоримо, як називати одне одного наодинці. До зустрічі в академії… — кинув Арманд, здавалося, звертаючись тільки до Аміни, і ступив у вирву порталу.

І їй дуже не сподобалося, як це прозвучало. А прощальний погляд Арма не сподобався ще більше.