Глава 18 від 19.11 (1)

— Отже, як і казав пан Аліан, заручини — це справді найдієвіший спосіб захистити мене від зазіхань інших драконів? Таким чином у них буде менше шансів накласти на мене лапи? — уточнила дівчина.

— Саме так! — Гілберт повів рукою — і двостулкові двері відчинилися.

За ними виявився просторий ритуальний (або церемоніальний) зал, де при їхній появі запалилася безліч свічок. А гарне приміщення… Тут тобі й усілякі руни, вирізані на стінах, і вівтар біля протилежної стіни, і магічні вогники, що ширяють у повітрі. І якби Аміна опинилася тут з власної волі та приємного приводу, то була б зовсім не проти, а так, коли у неї практично немає шансу на відмову і доводиться вибирати з двох лих менше…

Хоча що це вона, можливо, вибирати і не доведеться. Треба дізнатися, що скаже її звіряча половина і як відреагує на всю цю витівку з підставними заручинами.

— Перш ніж ми приступимо, нам з горгульєю треба порадитися… — охолодила дівчина ентузіазм дракона, який уже почав магічити, завдяки чому руни на стінах стали світитися.

— Радься, адже я сказав, що не проти, — дозволив чоловік. — А мені тим часом треба зробити останні приготування.

Схоже, він сумнівається, що церемонія відбудеться. Завидна самовпевненість.

«Чула, про що говорив лускатий? — звернулася Міна до горгульї. — Що скажеш?»

«Хм… Треба подумати…»

«А обурливі висловлювання його молодшого братика про роль жінки у цьому світі теж чула?» — продовжувала допитуватись дівчина.

«Ну ще б пак!» — тон горгульї був далеким від райдужного.

«І? Кого вибрати? — нетерпляче спитала Міна.— Як на мене, то взагалі нікого, але, боюся, нам цього не дозволять. Та й мені потрібне хоча б тимчасове прикриття від решти претендентів».

«Правильно сумніваєшся, – підтвердила горгулья. — Що один, що інший… А цей ще й хитрий!»

«От-от, а я про що. Небезпечний він. І з родиною не ладнає чомусь», — Аміна зиркнула на Гіла, який продовжував чаклувати, завдяки чому тепер світилися не тільки руни, а ще й вівтар.

«А втім… Магія в нього смачна…» — задумливо протягнула звіряча половина.

«І тобі цього достатньо?!»

«На перший час підійде, а там подивимося», — постановила горгулья.

Іншими словами, питання було вирішене. Ну що ж, Гіл так Гіл. Аби потім не пошкодувати про це рішення.

— Ну що? — гукнув Сільверстоун. — Готова заручитися з рятівником?

— Рятівником, га? — спитала вона іронічно.

— Саме так, — цілком серйозно підтвердив чоловік. — І від Арманда, і від інших драконячих морд, і від долі перебувати в кам'яному полоні…

— Чому б тоді одразу й весілля не зіграти? — Аміна продовжувала сочитися іронією. — Якщо вже рятувати, то…

— По-перше, весілля — це значно складніший ритуал, до якого потрібна серйозна підготовка. А по-друге… — він трохи помовчав. — Поки що я можу запропонувати тобі лише заручини…

Так-так, а оце дуже цікаво. Його серце що, вже зайняте? Хм, а раптом у нього й справді була дівчина, а тут несподівано з’явилася Міна, остання горгулья і потенційна володарка мітки Сільверстоунів, яка може виявитися саме його парою? З іншого боку, про весілля Аміна запитала так, більше для сміху, бо й сама не горіла бажанням укладати повноцінний союз, доки не дізнається, кому з драконів, на думку магії, призначена.

— До речі, у моєму світі зараз відзначають Хелловін, — вирішила повідомити потенційному нареченому дівчина. — Не знаю, чи можна під час цього свята укладати шлюби. Раптом це погана прикмета?

— Хелловін? Що це таке? — глянув на неї Гілберт.

— Особливе стародавнє свято. Час, коли двері між світами (світом живих і світом мертвих) прочиняються, межі стираються, а духи і всяка нечисть розгулюють по землі. І… Господи, може, саме тому мене й притягло до іншого світу? Бо бар'єр послабшав? — схаменулась вона. — Я, звичайно, вбралася вчора відьмочкою, але довго не гуляла і швидко лягла спати. Не могло ж це мати такі наслідки?

— У такому разі пропоную вшанувати цих твоїх духів, щоб не ставили нам палиці в колеса, — запропонував дракон. — Що для цього треба зробити?

Ну Міна й оповіла йому все в кількох словах, не забувши згадати і про усміхненого Джека — гарбуз із вирізаною мордою, в який ставлять ліхтарі (хоча кельти спочатку вирізали ліхтарі з ріпи).

І не встигла дівчина закінчити натхненну розповідь, як навколо з'явилася безліч помаранчевих свічок у вигляді невеликих гарбузиків, а ще… Так, цілих п'ять величеньких Джеків із вирізаними мордами та вогнями, що горіли всередині. Причому всі морди були різні, якась зліша, якась менш, а одна взагалі з посмішкою.

— Ну як? — Гіл оглядав творіння власної магії. — Схоже?

— Саме воно і є! — захопилася Аміна.

— Тоді розпочнемо, — поквапив Сільверстоун. — Нам треба прискоритись: батько вже мав відчути, що я активував вівтар, і скоро буде тут.

Господи-Боже, лягаючи вчора в рідну постіль, Міна й уявити не могла, що через кілька годин все в її житті кардинально зміниться. Надворі ніч, нормальні люди давно сплять, а вона укладає заручини, та ще й не аби з ким, а з драконом!