Глава 10 (2) від 11.11 (3)

Але Аміна і не подумала йти за ним. Принаймні доти, доки він не пояснить, куди саме хоче її відвести.

— Сказав же, що не буду тебе нікуди забирати, — пригальмував чоловік, що був попрямував коридором в одному йому відомому напрямку. — Хоча… — він удав, що задумався. — Ти маєш рацію у своєму занепокоєнні. Запам'ятай на майбутнє: краще не залишайся зі мною віч-на-віч у безлюдних місцях, а то можу й передумати.

— Це загроза? — підняла брову дівчина, хоч усередині все стислося. — Чи обіцянка?

Чорт смикнув Міну сказати цю банальну дурість, чи то підглянуту у фільмі, чи то прочитану в книзі, вона й сама не пам'ятала. І всього кілька легковажних фраз зробили свою справу, дракон прийняв виклик.

— А сама як думаєш? — його очі блиснули блакитним, зуби оголилися в хижій посмішці.

Він дражнить її, безперечно. Поруч із ним вона відчувала себе маленькою, дурною та недосвідченою. Такий стан речей їй не подобався. Але разом із цим відчувалася від нього якась опіка, немов заступництво друга по нещастю, і це гріло. Міна все ще побоювалася Гіла, але чомусь набагато менше, ніж його гордовитого братика. Він зробив крок до неї, потім ще один і ще, проте вона не відступила, змусила себе стояти на місці й дивитись у його драконячі очі.

І коли відстань, що їх розділяла, скоротилася всього до кроку, а Гілберт при бажанні міг без жодних перешкод до неї доторкнутися... живіт Міни забурчав і зруйнував усю атмосферу. Дракон зупинився і пирснув у кулак, а дівчина образилася і відвернулася, намагаючись приховати рум'янець. А чого вони хотіли? Хто знає, скільки років не їло це тіло? Йому ж потрібні сили, щоб жити, воно тепер живе.

— Гаразд, крилата, не буду тебе більше дражнити, — відсміявшись, сказав Сільверстоун. — А то раптом вирішиш, що я теж підійду на вечерю як закуска. Хто знає, чого можна очікувати від голодної горгульї?

Ну от, знову дражниться.

— Відкусити б від вас шматочок, щоб знали.

— Все-все, мовчу, — стримуючи черговий смішок, мовив він. — Але я маю для тебе цікаву пропозицію. Нехай батько і молодший братик завершують вечерю у вітальні разом із рештою сімейства, а ми з тобою, як двоє чужинців у цьому будинку, усамітнимося на кухні. Що скажеш?

— Так ви самі сказали не залишатися з вами наодинці, — нагадала йому вона.

— Ха-х, молодець, запам'ятала. Але сьогодні виняток. У мене крило не підніметься на маленьке покинуте цуценя, яким ти зараз виглядаєш. Тим паче майже таке ж крилате, як і я, — Гілберт злегка поплескав її по волоссю, наче вона справді була безпорадним цуценям. — Ну то що, зробиш зі мною рейд на кухню? Чи побоїшся?

Невже саме за цим він і прийшов до неї? Зламав захист дверей і випустив із кімнати, просто щоб разом повечеряти і не дати їй сидіти голодною до ранку? Гіл дивився на неї як змовник, який підбиває на спільні витівки, і Міні чомусь захотілося піддатися цьому настрою бунтівника. До чого зараз шукати пана Аліана та влаштовувати скандал його дружині, якщо є чудова нагода самій отримати те, що потрібно, та ще й якоюсь мірою проти їхньої волі? Ну а завтра вже можна буде поскандалити для порядку і дорікнути господарям будинку в байдужому ставленні до дорогої гості.

— Таємний набіг на кухню, кажете? — Аміні дедалі більше подобалася ця ідея. — А давайте!