Глава 6 (2) від 09.11 (2)

Гілберт присвиснув.

— Ну нічого собі, братику. Невже з'явився хтось, хто сміє тобі суперечити? Тим паче зовсім молода дівчина.

— Це ненадовго, — погляд Арма ставав дедалі похмурішим. — Коли вона опиниться в академії, я відучу її від цієї шкідливої ​​звички. Навіть якщо доведеться ізолювати, доки вона не візьметься за розум.

«Ізолює?!»

Хоч як Аміна не намагалася стримуватися, але цей нестерпний мужлан провокував її кожним словом, кожним поглядом і, здається, навіть кожним жестом. Мабуть, лише магічний полог Гілберта і допоміг знову не спалахнути та не розвалити принаймні половину вітальні.

— Ну-ну… — якби поглядом можна було вбивати, самовпевнений драконище в мантії декана вже давно валявся б непритомним біля ніг Міни. Копія своєї матусеньки. Ні, ще гірший!

— Арме, синку, ну не будь таким категоричним! — спробував розрядити обстановку голова академії. — У дівчинки просто стільки несподіваних вражень, треба дати їй можливість освоїтися... Ви з нею повинні не сваритися, а порозумітися.

— Ти дійсно вважаєш, що це можливо? — скептично кинув декан.

— Звичайно ж, я все розрахував! — натхненно повідав глава сімейства. — У вас обов'язково все вийде, і кров відродженої горгульї зробить наш рід іще могутнішим.

О-о-о, які пішли розмови… Пан Аліан виглядав як такий собі дещо божевільний учений, який задумав схрестити одну тварину з іншою в ім'я видатного потомства і заради своєї мети готовий на все. Начебто і не відверто злий, але його удавана доброзичливість ще гірша, адже збити фанатика обраного з курсу майже нереально.

«Клас, втрапила ти, Міно, в халепу по саме горло...»

— В академії у вас буде багато часу та можливостей зблизитися. Ти, головне, зменш оберти, жінки люблять м'якість, поступливість... — порадив він молодшому синові.

«Ото ви своєю м'якістю і дали дружині сісти на голову».

Хоча поступливість поступливістю, але від свого наміру голова академії, схоже, відступати наміру не мав.

— А хто сказав, що я захочу змішувати свою кров із вашою?! — дівчина не думала, що її можна роздратувати ще сильніше, але майже вимога стати для них інкубатором впоралося із завданням на відмінно.

Напевно, вони задумали довести Аміну до сказу. Нехай краще і далі сидять під щитами, інакше…

— Ти ж бачиш, вона навіть не хоче, — господиня дома кинула погляд на чоловіка. — Може, так тому і бути?

— Саме так! — підтримала її дочка. — Тим паче… як же Кілая? — нагадала Дайна. — Ми з матусею вже звикли вважати її сім'єю.

— Кілая, безумовно, прекрасна партія, але оскільки вона не має мітки Арманда, а в нашої дівчинки вона є… До речі, як твоє ім'я, дитино? — обернувся до Міни пан Аліан.

Ну нарешті хоч хтось зволив цим поцікавитися!

— Аміна.

— Отже, тепер ти Аміна Стоун, діва, що вийшла з каменю. А незабаром станеш Сільверстоун і займеш належне тобі місце у родині срібних драконів, — зі значенням прорік ректор.

— Поки не з'ясуємо, істинна пара вона Арму чи ні, про весілля не може бути й мови! — знову запротестувала пані Вінара. Вона, здається, і не думала виходити з-під захисного куполу.

— Ось тут я з тобою погоджуся, — охоче закивав її благовірний. — Ми просто… влаштуємо їм заручини!