Глава 4 від 08.11 (1)

Сяюча вирва порталу перенесла їх у кам'яний коридор, освітлений магічними вогнями, з обох боків якого розташовувалося кілька дерев'яних дверей. Якщо судити з багатих гобеленів у простінках та дорогих килимових доріжок, грошей господарям не бракує.

— Ласкаво просимо до Сільвермаунту! — привітно сказав старший маг. — Цей замок на скелі надійно укріплений, тут нема чого боятися.

Іншими словами, «замок розташований на скелі, а крилами ти користуватися не вмієш, так що сиди, не рипайся і навіть не думай про втечу».

Арм, ніби в унісон до натяку батька, продовжував підтримувати дівчину магією, не даючи й шансу хоча б рипнутись убік і водночас ніби відтісняючи її від брата. Той на подібну поведінку реагував із глузливою поблажливістю, мовляв, скільки не намагайся, якщо захочу, все одно заберу, проте спроб заграбастати Міну поки що не робив, а оглядав коридор якимось ностальгічним поглядом. Так, якщо згадати його слова, то Гіл давно не був удома. Цікаво чому. І за що він настільки ображений на молодшого брата та, здається, навіть на батька?

— Люба моя, у нас вийшло! — батько родини майже ввірвався до найближчої кімнати, що виявилася просторою вітальнею, де, наскільки Аміна побачила через дверний отвір, за великим овальним столом пили чай елегантна чорнява жінка в темній сукні та срібноволоса дівчина в блакитному.

Слідуючи за магією Арма, Аміна теж рушила була всередину, але біля самого порога інший потік магії смикнув її назад.

— Обережніше, крила! — гукнув дівчину Гіл.

І вона тільки зараз зрозуміла, що пройти через двірний отвір буде проблематично. Щоб їх, ці крила! Від них зараз жодної користі, тільки заважають. Гаразд, їх ще можна якось потерпіти, поки вона стоїть, але як їй проходити у двері, як з ними сидіти на стільці зі спинкою? А спати? Лежати всю ніч на животі? Крильця безперечно потрібно сховати, щоб не заважали у повсякденному житті, от тільки як?

— Я їй допоможу… — мовив Арм, але брат його випередив.

— Я сам! — і ще одним потоком магії обережно склав крила Аміни, завдяки чому вони тепер акуратно лежали за спиною вздовж тіла.

А нічого так, зручно, якщо звикнути.

— Що у вас вийшло? — брюнетка обернулася до новоприбулих. — Аліане, ти… — її стримане обличчя злегка витяглося при погляді на Аміну, а потім зблідло, коли вона побачила Гіла.

— Так, Вінаро, ти тільки подивися! — продовжував захоплено пан Аліан. — Наш син це зробив. Арманд зміг зняти печатку, і ми пробудили давню горгулью!

— Нагадаю, батьку, що ми з Армом чаклували разом, — вставив і свої п'ять копійок Гіл.

— Гілберте?! — пролунав радісний вигук — і срібловолоса дівчина схопилася з-за столу, ледь не перекинувши стілець. — Бра-атику, це ти?! Ти повернувся! — вона буквально повисла на шиї у чоловіка.

— Ти так виросла, доки мене не було… — він усміхнувся та обійняв сестричку у відповідь. — Моя маленька Дайна вже зовсім доросла.

— А сам, — пробурчала та, неохоче відпустивши його і поправляючи сукню. — Але ти маєш рацію: я тепер доросла панночка і навчаюсь в академії. Хоча Арм псує мені всі веселощі своїм бурчанням і зовсім не дає спуску. Брат-декан — це не завжди добре, та ще й батько — ректор... До речі, я не зовсім зрозуміла: хто це з вами? — глянула дівчина на Міну.

— Ну, як же… Це наречена нашого Арманда! — радісно сповістив її батько.

Дайна здивувалася, а потім скривилася:

— Яка ще наречена?! Навіщо? А як же Кілая?

Брязнула чашка, яку занадто різко опустили на блюдце, і пані Вінара підвелася.

— Аліане, я сподіваюся, це якийсь жарт? — її обличчя стало схоже на маску, таке ж застигле і холодне. — Просто невдалий розіграш?

— Розіграш?! Дорогенька, я нарешті виконав те, чого так давно прагнув! — не зменшував оптимізму, як тепер зрозуміла Аміна, ректор магічної академії. — Ми змогли відродити горгулью, розумієш? Це справді сталося, давні записи не брехали!

— І ти дійсно маєш намір зробити частиною нашої родини… камінь, що зненацька ожив?! — з натиском спитала жінка, блиснувши синіми очима. — І це в той час, як ми з Браунстоунами з нетерпінням чекаємо, коли ж у Кілаї з'явиться мітка і вони з Армом зіграють весілля?!

Аміна подумки присвиснула. Так-с. Виходить, у цього Арманда вже є обраниця? Ну чудово! А Міну тоді навіщо сюди притягли? Дуже їй треба бути чиєюсь заміною та забирати чуже місце.