Глава 3

— Кого ти там забрати зібрався?! — знову наїжачився Арм.

— Так, Гіле, спочатку треба все з'ясувати і розібратися, чиї чари зняли печатку, — підтримав молодшого сина батько. — Якщо вже вийшла така накладка…

— Ну, то давай з'ясуємо! — надихнувся Гіл.

Міна втомилася від цієї суперечки і прагнула розібратися в ситуації, тим паче мова зараз йшла про неї та її подальшу долю.

— Мені хтось пояснить, що тут відбувається? — насилу видавила вона.

Горло слухалося погано, а голос звучав так жалюгідно, що потенційну жертву матримоніальних планів, мабуть, навіть не почули… Втім, ні, таки почули. Тільки зараз, після цих хрипких слів, заклиначі звернули на дівчину увагу. Угу, дуже вчасно. У неї вже ступні змерзли, а їм хоч би що! Знову пересмикнувши від холоду плечима і подумавши про те, що непогано було б зігрітися або хоча б позичити в одного з чоловіків мантію, Аміна відчула хвилю жару, яка піднялася із сонячного сплетіння та охопила зсередини все тіло і прогнала озноб. Хм, дива та й годі…

— Хто ви такі? — відчувши себе куди краще, поцікавилася дівчина.

— Хто ми?! — вигукнув батько сімейства, вмить ставши привітним. — Звичайно ж твоя нова родина!

Він заявив це так природно, ніби щодня розчакловував статуї та приймав їх у клан.

— Р-родина? — пискнула дівчина.

— Звісно! — сказав маг таким тоном, наче вона спитала якусь дурницю. — Ти, моя крилата невістко, наше найцінніше придбання! Кому б із моїх синів не була призначена...

«Придбання, так?» — подумала Міна з гіркотою. Слова вдарили несподівано сильно.

— Чому крилата? — все ж таки вирішила уточнити вона. Це питання цікавило її в першу чергу.

— А де ти бачила безкрилих горгулій?

— Безкрилих к-кого? — здивувалася Міна.

Голос іще погано слухався, язик заплітався, мов чужий. Та він, власне, і був чужим, як і тіло. Зате душа, пам'ять — усе було при ній. І Аміна рішуче не розуміла, як так вийшло і чому зі свого ліжка потрапила… а куди, власне?

— Втім, так, звичайно, ти ж остання горгулья, тобі нема з чим порівнювати. Але можеш мені повірити, — запевнив чоловік. — Та й магічні фоліанти підтверджують… Тож ти, моя люба, така ж крилата, як і ми з синами. Ну хіба не ідеальне поєднання для майбутнього подружжя?!

Стоп, стоп, стоп! Що це за «без мене мене одружили?!» Вона тільки-но прийшла до тями в чужому світі, а її буквально з порога хочуть видати заміж, та ще й за… Уважніше придивившись до срібловолосої трійці магів, Аміна переконалася, що перед нею не люди. Їхні очі з вертикальними зіницями і потужна аура наводили на певні думки, до того ж згадка крилатості та істинності... Дракони? 

Ха-х, як там кажуть? Мріям судилося збуватись?! Що ж, Міна сама народилася в рік дракона і якраз днями відзначила двадцять четвертий день народження, а ще з юних років мріяла зустріти собі хлопця-дракона. От і зустріла. Навіть цілих трьох! І саме на рік дракона. Збіг? Навряд. Може, так зірки зійшлися?

— От, прикрийся, — на плечі та груди дівчини ліг темно-темно-синій, майже чорний, плащ Гіла. — Ледве одягнена... Або, скоріше, практично роздягнена. Нема чого демонструвати свої принади всім і кожному.

— Я й не… — почала була Аміна, збираючись заявити, що не з власної волі стоїть тут майже негліже.

Але її перебили.

— Хоч би одягли дівчисько після ритуалу, — звернувся колишній брюнет тепер уже до батька та брата. — Зовсім сорому немає?

Міна поспішила завернутися у м'яку тканину, наскільки дозволяли крила. Ну хоч хтось зрозумів, що їй треба прикритися чимось суттєвішим за напівпрозору суконьку. Ех, все-таки незручно з цими штуками, що стирчать зі спини. А раніше вона так захоплювалася всіма цими крилатими драконами-демонами-феями…

— Я м-можу їх якось сховати? — новоявлена ​​горгулья поступово звикала до нової мови та володіння голосом.

— Спершу спробуй скласти, — порадив Гіл.

— Я навіть ворушити ними поки не вмію, — дуже не хотілося зізнаватись у своїй слабкості, але як тут приховати.

— Нічого-нічого, люба, ти обов'язково всьому навчишся! — обнадіяв майбутній свекор. — А зараз рушаймо додому і все обговоримо. Ритуальний зал академії не найкраще місце для сімейних розмов…

— Додому? — Аміна, звичайно, була б рада мати власний куточок, якщо вже опинилася в чужому світі, але все залежить від того, що там за будинок і яке місце їй можуть виділити. Раптом взагалі посадять у вежу, щоби не втекла від потенційних кавалерів? Лячно кудись іти з трійцею незнайомих чоловіків, які мають на тебе цілком певні плани. Може, можна якось провести зворотний ритуал і знову перетворитися на камінь? Можливо, тоді душа повернеться в рідне тіло та теплу постіль?

За інерцією позадкувавши, дівчина знову похитнулася на невірних ногах.

— Якщо ходити поки що складно, ми допоможемо… — ніби прочитавши її думки про потенційну втечу, Арм підхопив Аміну потоком магії, ставши між нею та Гілом. — Відкривай портал, батьку…