36. Демид

Коли Емі сказала про наші плани, у мене одразу в горлі пересохло. До цієї миті я не дуже про це думав. Головне було зробити так, щоб Емі була в безпеці. Але зараз… 

Я торкнувся її щоки долонею, продовжуючи іншою рукою обіймати її за талію. 

— Ти точно добре почуваєшся? — запитав, не впізнаючи свого голосу, він був якийсь нижчий, бляха, я надто сильно хотів її. Треба зупинитись. — Ми не зобовʼязані робити це зараз, у нас все життя попереду. 

 — Так, добре, — вона пригорнулась до мене. — Все нормально, не хвилюйся…

Я сковтнув слину і торкнувся губами її губ, прикриваючи очі. Серце бухало в грудях дуже швидко. Я так давно хотів цього, певно, з нашої першої зустрічі… Може, це дійсно було кохання з першого погляду?... 

Емі з готовністю відповіла напоцілунок. 

 — Пам’ятаєш, як ти тоді казав про шлюбну ніч? — прошепотіла вона мені на вухо. — У день, коли ми познайомились?

— Памʼятаю, — я кивнув, торкаючись губами її шиї біля вуха. — Певно, ти подумала, що я помішаний на сексі? Чи що всі чоловіки помішані. 

 — Не знаю щодо інших чоловіків, — вона всміхнулась. — Але тоді я уявила, як усе могло бути в нас… Мабуть, я погана дівчинка…

Я накрив її губи своїми, буквально завалюючи мою Емі на ліжко. Я і сам не очікував, що буду таким нестриманим, бо ж знав, що вона ще ні з ким не була, і планував бути іншим, але вона зводила мене з розуму.

Емі обійняла мене, її дихання було прискореним, щоки розчервонілися. 

 — Хочу, щоб ми завжди були разом… — прошепотіла вона.

— Ми будемо, обовʼязково будемо, — видихнув я і втягнув її в солодкий поцілунок, а моя долоня торкнулась її талії під кофтинкою. — Я кохаю тебе… 

 — Я така щаслива зараз, — вона усміхнулася. дивлячись мені в очі. — Ти найкращий…

***

Коли я прокинувся, Емі спала у мене на плечі. Я трохи переживав за її стан, все ж, хоч я і намагався бути ніжним, але бажання було дуже сильним… Хотілось, щоб все пройшло добре, щоб вона добре почувалась. 

Я провів кінчиками пальців по її щоці. Вона виглядала такою тендітною зараз… А я почувався найщасливішим у світі, бо у мене була вона, моя кохана дівчина, яка вчораа стала моєю жінкою. 

Емі усміхнулася, а потім розплющила очі. 

 — Ти мені наснився, — сказала вона. — Прокинулася, і знову тебе побачсила… Доброго ранку!  

— Доброго ранку, — я чмокнув її в губи і пригорнув ще ближче до себе. — Як почуваєшся? Хочеш, я віднесу тебе в душ?

 — Давай, — вона кивнула. — Почуваюся добре. Вірніше, навіть не так. Почуваюся найщасливішою у світі! 

— Я теж найщасливіший, — я усміхнувся. — Ходімо, — я встав і підхопив її на руки… Головним тепер було не спокуситись моєю солодкою дівчинкою в душі… Вона має відпочити…

***

Коли ми спускались вниз, весело обговорюючи наші плани на день, і зайшли на кухню, я раптом побачив там Руслана, який як ні в чому не бувало сидів за столом і пив каву. 

Ми зовсім забули про нього.

Емі одразу почервоніла. 

 — Доброго ранку, — сказала вона.  

 — Привіт, — він усміхнувся. — Ну, як пройшла шлюбна ніч? 

— Руслане, — я насуплено поглянув на брата. — Тобі зайнятись нічим? Я думав, ти хоч сьогодні в готелі переночуєш. 

 — Я трохи перепив учора і проспав всю ніч як убитий, зовсім нічого не чув. — здавалося, мої слова зовсім його не зачепили. — Так що вважайте, що мене тут не було і я щойно приїхав. 

Емі почервоніла до кінчиків вух. І я б знайшов це навіть милим, якби тут не було клятого Руслана!

Аж раптом її телефон, який вона якраз дістала з кишені, задзвонив. Я мимоволі зазирнув в екран і побачив там “Арс”. Це був той самий хлопець з універу, сто відсотків… 

***

гортай далі, там продовження ------------>