33. Емі 

Наступного дня Демид повіз мене обирати весільну сукню. 

— Може, не потрібно купувати сепціально сукню, адже ми вже одружені? — запитала я. — Взяти просто якесь вечірнє вбрання?

Але він похитав головою.

— Ні, я хочу, щоб ти відчула себе справжньою нареченою, навіть ящко ми вже одружені. Бо ж одруження відбувається раз в житті. Принаймні, я сподіваюсь, що ти більше ні за кого не вийдеш. 

— Авжеж, — я усміхнулась. — Дякую, це справді так хвилююче, я з дитинства мріяла приміряти одну з цих чарівних суконь..

— Ми візьмемо ту, яка тобі сподобається найбільше. 

Ми увійшли до салону, і в мене аж очі розбіглися. Легко сказати “ яка найбільше сподобається”, адже вони всі були дуже гарні. 

— Приміряйте цю, вона вам має підійти, — продавчиня вказала мені на класичну білу сукню з пишною спідниуею і ліфом, прикрашеним мереживом. 

 — Дякую, — я взяла сукню і увійшла до примірювальної кабінки. Одягнувши її, вийшла і запитала в Демида:

 — Тобі подобається?

— Мені все на тобі подобається, — Демид усміхнувся і підйшов трохи ближче, а потім прошепотів. — Але ти її довго вдягала, значить і знімати будемо довго… 

 — Значить, треба щось інше? — я усміхнулась. 

— Може, щось на блискавці, без шнурівки? — він торкнувся губами мого плеча. 

 — Тоді, може, ця вам сподобається? — продавчиня піднесла сукню облягаючого крою із асиметричним низом. — Вона на блискавці і виглядає дуже молодіжно!

— Поміряй, — кивнув Демид. — Здається, її не складно вдягати і знімати. 

Я понесла сукню в кабінку, дійсно, вдягнула її набагато швидше, і вона добре сіла по фігурі. 

 — Як тобі? — вийшла в зал і трохи покрутилася, демонструючи сукню з усіх ракурсів.

— Ти дуже красива, — сказав він вражено, беручи мене за руки. — Прекрасна, найкрасивіша, Емі… 

 — Значить, на цій і зупинимось, — усміхнулась я. Була така щаслива чути компліменти від нього.. 

І сукня мені сподобалась, вона виглядала дуже оригінально. Після того, як мені ще підібрали до неї взуття і прикраси, ми поїхали додому…

***

Ніч напередодні весілля ми провели в різних кімнатах. А вранці, після того як я вдягла сукню, і мені зробили зачіску і макіяж, ми теж поїхали на церемонію окремо. Там було вже багато гостей, серед яких я помітила Аліниних батьків і саму Аліну, а також партнера Демида з дружиною. 

Коли я увійшла до зали, Демид уже чекав на мене там. Він був у святковому костюмі і мав дуже презентабельний вигляд. Його очі прикипіли до мене, він вражено сказав:

— Ти прекрасна… Я дуже кохаю тебе. Не вірю, що це дійсно відбувається, — додав так тихо, щоб чула тільки я.

 — Я дуже щаслива стати твоєю дружиною, — так само тихо відповіла я. — Тепер уже по-справжньому…

Він подався вперед і поцілував мене в губи. Моє серце забилося так швидко, що мало не вискакувало з грудей, я почувалася на сьомому небі від щастя…

Всі в залі закричали “Гірко” і зааплодували. І тут раптом я побачила в натовпі молодого хлопця, який навів на нас телефон і став фотографувати. Я впізнала в ньому Олега, друга Аліни, який був не то журналістом, не то блогером. Я точно не знала, але подруга не раз показувала мені його дописи на різні скандальні теми. Я відразу насторожилася. Невже він прийшов зробити якийсь викривальний репортаж про нас із Демидом?

***

гортай далі, там продовження ------------>