26. Демид

Брат, як вихор, увірвався в наше життя, і мені чомусь це не подобалось. Хоча у нас були цілком нормальні стосунки, але чомусь зараз він мене страшенно дратував. 

Насправді, я підозрював, чому. Тому що за віком він підходив Емі, на відміну від мене. 

І як завжди, він не закривав свого рота… Говорив просто безперервно. 

І говорив чомусь з Емі, а не зі мною. Але я дізнався про неї багато нового з цієї розмови… Не знав, що вона не вчилась в виші, наприклад.

—.... Хочеш спробувати себе в ресторанному бізнесі та менеджменті? — раптом запитав він, дивлячись на мою дівчину. — Я можу взяти тебе на щось типу практики! Асистенткою, наприклад!

 — Так, я думала над цим напрямком, — кивнула вона. — Але не знаю, чи зручно буде йти працювати, мабуть, Демиду не сподобається…

— Я не проти, щоб ти працювала, якщо ти цього хочеш, — сказав я. Хотів ще додати "але не працюй на брата", але подумав, що це буде виглядати по-дурному.

 — Ну, я думала, що ти скажеш мені зосередитися спершу на навчанні. — вона усміхнулась мені, і я подумав,  що можливо таким чином Емі хоче відмовитися від пропозиції брата, але зробити це так, щоб він не образився. 

— Навчання — це авжеж, важливо, але ти впевнена, що вже обрала сферу? Можна піти вчитись, а потім зрозуміти, що працювати в тій сфері тобі нудно, — сказав Руслан. 

 — Може, я не знаю… Але завжди можна перевестись на інший факультет… — замислено промовила Емі. 

— Так а звідки ти знатимеш, що тобі там буде нудно працювати, якщо не працюватимеш? — запитав він.

— Ти так схиляєш мою наречену, що я скоро можу подумати, що ти в ній зацікавився, — я ледь насупився.

 — Ну, хочу допомогти майбутній родичці, хіба це заборонено? — усміхнувся Руслан. — Ти, мабуть, хотів би, щоб молода дружина сиділа вдома, готувала їсти і виховувала дітей?  Але зараз так не працює, дівчата хочуть самореалізації нарівні з чоловіками. 

— Я не проти, щоб Емі реалізовувала себе в тому, що хоче, — тут же відповів я. 

— Тому вона має працювати, ну, звісно, якщо їй самій того хочеться. Тобі ж хочеться? — він зазирнув Емі в очі і сказав це якимось двозначним тоном. 

 — Я подумаю над цим, — усміхнулась Емі. 

— От і добре! А тепер давайте їсти… Я такий голодний… 

***

Коли ми вже повечеряли, Емі пішла підготувати братові кімнату для гостей і ми з ним залишились вдвох у вітальні. 

— Якщо побачу, що ти до неї залицяєшся, не подивлюсь, що ти мій брат, — сказав я, поглянувши на нього. 

 — Ой, боюся, — сказав він, вдавши наляканого. — Не буду залицятися, обіцяю! Хіба що сама Емі мною зацікавиться…

— Вона не зацікавиться, — буркнув я. Хоча саме цього я, певно, і боявся. 

 — Не зарікайся, в житті все може бути… — протягнув він. 

— Ти обіцяв не залицятись, — повторив я. — Якщо порушиш обіцянку, знаєш, що буде…

***

Коли ми вже розійшлись по спальнях, я обійняв Емі на ліжку. Я зазвичай давав їй більше вільного простору, але зараз мені було ніби життєво необхідно відчувати її поруч зі мною і на фізичному рівні. 

 — Тепер, здається, я розумію, чому ти не хотів відповідати на дзвінок брата, — тихо промовила вона. 

— Він не те щоб поганий, — я зітхнув. — Але я вже трохи ревную. 

 — Не хвилюйся, я не піддамся на його провокації, — пообіцяла вона, ледь усміхнувшись. 

— Це добре, — я чмокнув її в щоку і прошепотів їй на вухо: — Я дуже кохаю тебе… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!