Коли я усвідомила зміст слів Аліни, в мене аж колінга затрусилися і серце на мить перестало битися, а потім закалатало з прискореною силою.
— Демид прийшов до вас? Він щось запідозрив? — пробурмотіла я.
— Не знаю, я зараз піду послухаю, про що вони говоритимуть, я тільки в будинок його впустила. Його зустріла мама.
— Добре, послухай, будь ласочка, і розкажеш мені… Одразу набереш мене, я буду чекати…
Ті хвилини, коли Аліна пішла підслуховувати розмову Демида зі своєю мамою. здалися для мене вічністю. Я заварила собі чай, розвантажила посудомийку, намагалася ще щось робити, але всі мої думки були там, в будинку Аліни. Раптом пані Олена проговориться? І тоді Демид про все дізнається…
Я дивилася на годинник, але час ніби зупинився, а Аліна все не дзвонила. І все ж, коли дзвінок пролунав, я аж підстрибнула від несподіванки і вхопила телефон. Це була Аліна.
— Ну що? — видихнула я в слухавку.
— Закоханий твій Демид по вуха, — вона засміялась. — Переживає за свій вік. Що буде для тебе старий. Мама його заспокоїла, ніби.
— Він точно не подумав, що я його обманюю? Що я не ваша родичка?
— Ні, як він міг це подумати, якщо мама сказала, що ти родичка? — відповіла питанням на питання Аліна.
— Дякую! Я перед нею у великому боргу… — з полегшенням сказала я.
— Все буде добре… Хоча певно, тобі таки треба буде йому все сказати, рано чи пізно.
— Так. я про це думаю постійно, але не придумала ще, як це краще зробити… Можливо, напишу йому листа чи щось таке…
— Ти ж тільки не видавай, що все знаєш. Ну, що він тут був. А то підставиш маму.
— Добре, не буду… Але, виходить, він усе ж мені не довіряє? Раз поїхав до вас перевіряти, чи все так, як я розповіла? — я зітхнула.
— Ну, з одного боку, може це не так вже й дивно, що він хоче про тебе дізнатись більше, все ж, ви одружені, — сказала Аліна. — Ти ж не познайомила його сама з родичами.
— Та так… Просто він не сказав мені, якби він сказав, що хоче познайомитися з моїми рідними… А так виходить, що ніби це якась таємна перевірка… Чи може я просто заганяюся, і нічого такого в цій зустрічі немає…
— Я ж казала, він просто дуже переживав за свій вік. Саме про це в основному з моєю мамою і говорив. Що він типу певно старий для тебе. Що переживає за це. Думаю, саме це було причиною його візиту. А не прямо "перевірка".
— Тобто він навпаки хотів переконатися, що мої рідні не зляться на нього за цей шлюб? — запитала я з полегшенням.
— Саме так, — сказала Аліна. — Кажу ж, закоханий по вуха. Я правда мало себе раз не видала з тим підслуховуванням… Але вчасно втекла.
— Дякую тобі, ти мене дуже заспокоїла, — я усміхнулась. хоч вона й не могла того бачити. — Якби ти тільки знала, як сильно я кохаю Демида!
— Переживаю я за тебе, Емі. Ти так швидко в нього закохалась, — вона зітхнула. — Ну, він ніби теж закоханий, але аби ж це все не було надто поспішно… Я думала, мама буде мені про це нотації читати, але вона мене здивувала…
— Чим здивувала? — я була заінтригована.
— Вона дуже старалась впевнити Демида в тому, що таки твоя родичка і все таке, мені не довелось її просити. Ну, певно, вона пройнялась твоєю долею. Все ж, ти у нас довго працюєш і мені ти найкраща подруга…
У мене промайнула думка, чи не було в діях пані Олени якогось власного інтересу. Все ж, Демид дуже багатий і впливовий, може, вона сподівалася, що я потім зможу сприяти укладанню якихось угод між ним і Аліниним батьком. Але я тут же відігнала цю думку. Вони допомогли мені і це головне, а що буде потім — розберемося тоді, як це “потім” настане…
— Твоя мама дуже хороша, — щиро сказала я. — Передай їй, будь ласка, що я дуже їй вдячна за допомогу.
— Так, передам! Але памʼятай, не кажи Демиду, що ми його здали!
— Не скажу, обіцяю мовчати як риба! — я засміялась.
#200 в Любовні романи
#43 в Короткий любовний роман
#74 в Жіночий роман
владний герой, від ненависті до кохання, шлюб за домовленістю
Відредаговано: 16.11.2026