Наречена Суворого

23. Емі

Коли я усвідомила зміст слів Аліни, в мене аж колінга затрусилися і серце на мить перестало битися, а потім закалатало з прискореною силою. 

 — Демид прийшов до вас? Він щось запідозрив?  — пробурмотіла я. 

— Не знаю, я зараз піду послухаю, про що вони говоритимуть, я тільки в будинок його впустила. Його зустріла мама.

 — Добре, послухай, будь ласочка, і розкажеш мені… Одразу набереш мене, я буду чекати…

Ті хвилини, коли Аліна пішла підслуховувати розмову Демида зі своєю мамою. здалися для мене вічністю. Я заварила собі чай, розвантажила посудомийку, намагалася ще щось робити, але всі мої думки були там, в будинку Аліни. Раптом пані Олена проговориться? І тоді Демид про все дізнається… 

Я дивилася на годинник, але час ніби зупинився, а Аліна все не дзвонила. І все ж, коли дзвінок пролунав, я аж підстрибнула від несподіванки і вхопила телефон. Це була Аліна. 

 — Ну що? — видихнула я в слухавку. 

— Закоханий твій Демид по вуха, — вона засміялась. — Переживає за свій вік. Що буде для тебе старий. Мама його заспокоїла, ніби. 

 — Він точно не подумав, що я його обманюю? Що я не ваша родичка? 

— Ні, як він міг це подумати, якщо мама сказала, що ти родичка? — відповіла питанням на питання Аліна. 

 — Дякую! Я перед нею у великому боргу… — з полегшенням сказала я. 

— Все буде добре… Хоча певно, тобі таки треба буде йому все сказати, рано чи пізно. 

 — Так. я про це думаю постійно, але не придумала ще, як це краще зробити… Можливо, напишу йому листа чи щось таке…

— Ти ж тільки не видавай, що все знаєш. Ну, що він тут був. А то підставиш маму. 

 — Добре, не буду… Але, виходить, він усе ж мені не довіряє? Раз поїхав до вас перевіряти, чи все так, як я розповіла? — я зітхнула. 

— Ну, з одного боку, може це не так вже й дивно, що він хоче про тебе дізнатись більше, все ж, ви одружені, — сказала Аліна. — Ти ж не познайомила його сама з родичами. 

 — Та так… Просто він не сказав мені, якби він сказав, що хоче познайомитися з моїми рідними… А так виходить, що ніби це якась таємна перевірка… Чи може я просто заганяюся, і нічого такого в цій зустрічі немає…

— Я ж казала, він просто дуже переживав за свій вік. Саме про це в основному з моєю мамою і говорив. Що він типу певно старий для тебе. Що переживає за це. Думаю, саме це було причиною його візиту. А не прямо "перевірка". 

 — Тобто він навпаки хотів переконатися, що мої рідні не зляться на нього за цей шлюб? — запитала я з полегшенням. 

— Саме так, — сказала Аліна. — Кажу ж, закоханий по вуха. Я правда мало себе раз не видала з тим підслуховуванням… Але вчасно втекла. 

 — Дякую тобі, ти мене дуже заспокоїла, — я усміхнулась. хоч вона й не могла того бачити. — Якби ти тільки знала, як сильно я кохаю Демида! 

— Переживаю я за тебе, Емі. Ти так швидко в нього закохалась, — вона зітхнула. — Ну, він ніби теж закоханий, але аби ж це все не було надто поспішно… Я думала, мама буде мені про це нотації читати, але вона мене здивувала… 

 — Чим здивувала? — я була заінтригована. 

— Вона дуже старалась впевнити Демида в тому, що таки твоя родичка і все таке, мені не довелось її просити. Ну, певно, вона пройнялась твоєю долею. Все ж, ти у нас довго працюєш і мені ти найкраща подруга… 

У мене промайнула думка, чи не було в діях пані Олени якогось власного інтересу. Все ж, Демид  дуже багатий і впливовий, може, вона сподівалася, що я потім зможу сприяти укладанню якихось угод між ним і Аліниним батьком. Але я тут же відігнала цю думку. Вони допомогли мені і це головне, а що буде потім — розберемося тоді, як це “потім” настане…

 — Твоя мама дуже хороша, — щиро сказала я. — Передай їй, будь ласка, що я дуже їй вдячна за допомогу. 

— Так, передам! Але памʼятай, не кажи  Демиду, що ми його здали! 

 — Не скажу, обіцяю мовчати як риба! — я засміялась. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше