17. Емілія

Я зітхнула з полегшенням, коли Демид повернувся, тепер уже не почувалася такою розгубленою, як у ті перші хвилини після приїзду його батьків. 

Коли він обійняв мене, я з вдячністю поглянула на нього. Але тут його мама почала нарікати, що я занадто молода для нього… А що, вона хотіла, щоб її син привів якусь пенсіонерку? Спершу мало не сказала це, але вчасно стрималась, щоб мене не вважали невихованою ю

— Ну, буду сподіватись, що Емі зі мною цікаво, — сказав Демид, поглянувши на мене, ніби шукав підтримки. 

 — Я думаю, вік у стосунках не головне, — сказала я. — Головне взаєморозуміння і те, що люди на одній хвилі. А ми з Демидом відчуваємо це…

 — А ти часом не вагітна? — раптом запитала його мати, уважно дивлячись на мене, як суворий екзамнатор. 

— Мамо! — Демид насупився. — Це взагалі дуже нетактовно. Але відповім за Емі. Ні, вона не вагітна. Ми поки що не планували дітей. 

 — Ну, не завжди вдається все планувати, часом діти з’являються несподівано, — його мати знизала плечима. — А таке поспішне весілля, як у вас, відразу викликає подібні думки…

— Раїсо, почекай. Може, це взагалі якось повʼязано з роботою Демида? Я завжди підозрював, що там щось не дуже законне.

— Як може бути пов’язана робота з одруженням? — не зрозуміла мати. — Хіба що, як у тому серіалі, який я дивлюся,  де герой одружився з донькою свого конкурента, щоб об’єднати їхні два бізнеси…

— Ти занадто багато серіалів дивишся! — закотив очі його батько. 

— Ніяк моя робота з одруженням не повʼязана, — тут же сказав Демид, хоча я знала, що це не зовсім правда. 

 — Зрозуміло, — сказав його батько, хоча з виразу його обличчя я запідозрила, що він не дуже повірив сину. 

 — Ми випадково познайомились на вечірці, — сказала я. — Все вийшло дуже несподівано, і ми з Демидом закохалися одне в одного… Я не полюю за його статками, можете не хвилюватися через це…

— Тим паче, Емі сама не з бідної родини, — додав Демид. — Хоча для мене це взагалі не грає ролі. 

— Знаю я, нащо молоді дівчата ходять на такі вечірки, — насупилась його мама. 

Я відчула, як кров приливає мені до щік, опустила очі, щоб не зустрітися з нею поглядом. Лиш би вони нічого не запідозрили про те, хто я насправді…

— Емі взагалі туди випадково потрапила. Це її подружка скоріше постійна гостя вечірок. Але якби Емі не прийшла, ми б не познайомились. Тож я радий, що вона прийшла, — захистив мене Демид.

 — Так, я за компанію з подругою прийшла, взагалі в мене суворі батьки і я рідко ходжу на вечірки, — промовила я і тут зрозуміла, що зробила помилку, згадавши про батьків, бо його мама тут же пожвавилася:

 — А хто твої батьки? Чим займаються? Певно, нам треба нанести їм візит ввічливості…

— Вони зараз поїхали в кругосвітню подорож, — відповів за мене Демид. — Я пообіцяв Емі, що ми все їм розкажемо, коли вони вже приїдуть, щоб вони там не нервували і щоб їхня подорож не була зірвана.

 — То вони не в курсі, що ти вийшла заміж? — його мати, схоже, була шокована. 

 — Ну. виходить, що так, — пробурмотіла я, ладна провалитися крізь землю від безглуздості цієї ситуації. 

— Коли вони повернуться, ми все їм розкажемо. Все буде добре, — запевнив Демид. — А ви до нас взагалі як, надовго? 

 — Та, може, на кілька днів? — мати запитально поглянула на батька. 

— Так, — він кивнув. — Дні на два-три, а що, ти нас вже виганяєш? 

— Та не виганяю, — буркнув Демид. — Але не ображайте Емі. Я люблю її. 

При цих словах я відчула, як моє серце забилося швидше. Зі вдячністю поглянула на нього і міцніше стиснула його руку в своїй долоні..

 — Хто кого ображає? Ми дуже добре поладнали, — одразу сказала його мати. — Може, проведу для Емі майстер-клас по приготуванню твоїх улюблених страв, бо, певно, вона зовсім не знається на кулінарії? Молоде покоління зараз таке ледаче, лише доставку замовляють…

Я ледве стрималась, щоб не відповісти, що вмію не лише готувати, а й прибирати та виконувати іншу домашню роботу. Але тоді б я вийшла з ролі багатої дівчини, тож вчасно зупинилась і відповіла ввічливо:

 — Буду дуже вдячна, якщо поділитесь своїм досвідом…

***

гортай далі, там продовження ------------>