15. Емілія

Коли Демид поцілував мене, я відчула, як всередині моїх грудей розливається приємне тепло, а голова паморочиться, ніби я трохи сп’яніла. 

 — Добре, такий штраф мені підходить. — усміхнулась я. 

— Я божеволію від тебе, — прошепотів він мені в шию. — Але я не буду поспішати, зважаючи на те, що у тебе ще нікого не було. 

 — Дякую, — тихо видихнула я.  Серце калатало так, що, здавалося, і він відчуває це шалене биття. — Тоді пограємо ще? Чи підемо відпочивати? 

— Вже пізно, певно, ти втомилась, — він погладив мене по щоці. — Ти, певно, захочеш спати окремо? 

 — Не знаю, — я відчула, що червонію. — Якщо ти вважаєш за потрібне..

— Я б хотів разом, — тут же відповів він. — Але хочу, щоб ти сама вирішила. Ми ж можемо просто спати поки що. Я  ж казав, що не буду квапити тебе. Загалом, вирішуй ти. 

 — Тоді можна й разом, я не проти, — я зазирнула йому в очі. — Якщо тобі буде зручно, то чому б і ні?

— Мені-то зручно точно буде, — тут же кивнув Демид. — Добре. Тоді ходімо в душ. Ну, тобто, по черзі. Іди перша. А я після тебе піду. 

 — Добре, — погодилась я. 

Коли увійшла в душ, то зрозуміла, що мій гель для душу залишився в будинку Аліни, я забула його забрати. Тому, поки не купила собі новий, вирішила скористатися засобом Демида. Коли намилилась ним і заплющила очі, мені здалося, що він сам стоїть поруч, такий ефект справив його аромат. Мені стало трохи ніяково. Хоча що тут такого — гель як гель, пахне морем і якимись цитрусами. Але думка про те, що ми тепер пахнутимемо з Демидом однаково, приємно схвилювала мене. 

Я витерлась рушником, вдягнула халат і вийшла з ванної. 

 — Ванна вільна, можеш іти, — сказала, дивлячись на Демида. 

— Добре, — він кивнув і встав з ліжка, на якому до того лежав поверх пледа і читав щось в телефоні. 

Коли він проходив повз мене, то на мить зупинився і глибоко вдихнув повітря, але нічого не сказав і сховався за дверима ванної. 

Я швиденько скинула халат, залишившись у нічнушці, і залізла під ковдру. В ліжку було затишно, до того ж день був такий насичений подіями і враженнями, що я почала дрімати. Мабуть, через те пропустила той момент, коли Демид вийшов з ванної і теж ліг у ліжко. 

Він легенько торкнувся моєї щоки кінчиками пальців, від чого я таки прокинулась, а потім відвернувся від мене і максимально відсунувся. Певно, подумав, що я сплю. 

Мені захотілося обійняти його. але я не наважилась. Раптом йому буде незручно? Тому я лежала тихенько і, здавалося, навіть через відстань, що нас розділяла, відчувала тепло, яке струмує від його тіла, вдихала аромат його гелю, і так непомітно заснула уже більш глибоко…

***

Коли я розплющила очі, був уже ранок, сонячні промені падали до кімнати через нещільно закриті фіранки. Уві сні ми з Демидом підсунулися ближче одне до одного, я поклала голову йому на плече, а він однією рукою обійняв мене. Мабуть, треба було тихенько, поки він не прокинувся, відсторонитися, але мені було так добре в його обіймах, що не хотілося, щоб ця мить закінчувалася…

Але потім я ворухнулась, і він розплющив очі. 

 — Доброго ранку, — сказала я бадьорим голосом, щоб приховати свою ніяковість.  — Як тобі спалося?

— Добрий ранок, добре, — він усміхнувся і чмокнув мене в носик, а потім я відчула дещо, від чого зніяковіла ще більше. 

 — Тоді я піду приготую щось поїсти, адже тобі зараз на роботу, — сказала, швидко відсуваючись від нього і буквально вилітаючи зі спальні прямо в нічнушці…

***

Сніданок пройшов у дуже теплій атмосфері, ніби ми справді були подружжям, і я подумала, що зовсім непогано бути заміжньою, особливо, якщо твій чоловік такий привабливий і  в цілому хороша людина. Хоча десь глибоко в душі у мене засіло побоювання, що раз усе так добре. то має статися і щось погане… Мабуть, я просто не була оптимісткою, а скоріше реалісткою, і знала, що за білою смугою у житті трапляється й чорна. без цього не буває. 

І як у воду дивилася… Невдовзі після того як Демид поїхав на роботу, я наводила лад на кухні і почула дзвінок у двері. 

Пішла відчиняти, і побачила на порозі чоловіка і жінку середнього віку, дорого одягнених, я спершу  подумала, що це якісь знайомі Демида чи сусіди, привіталась із ними і тільки відкрила рота, щоб сказати, що Демид зараз на роботі, як жінка сказала:

 — Рустеме, це правда, Катерина Михайлівна не обманула! — сказала вона, схопившись за серце. — Наш син завів собі якусь блондинисту коханку! 

 — Я… Я його дружина! — випалила я і тут же замовкла, розгублено думаючи. чи казав Демид про своє одруження батькам, чи може, я поспішила із розкриттям цієї таємниці?..

***

гортай далі, там продовження ------------>